Лекція 10

Тема: Види простих речень і відтінки їх значень. Пунктограми у простому реченні

Навчальна мета: повторити та узагальнити знання студентів про види простих речень, поділ речень на двоскладні та односкладні, поширені та непоширені, повні і неповні, а також про речення, ускладнені звертаннями, вставними словами (словосполученнями), з'ясувати рівень засвоєння ними вказаної теми.

Виховна мета: виховувати чемну поведінку, любов і повагу до славного минулого народу, його історії, інтерес до української мови, культуру усного мовлення студентів.

Розвивальна мета: розвивати логічне мислення, пам'ять, вміння використовувати здобуті знання на практиці, формувати навички самостійної роботи, уміння знаходити й розрізняти го­ловні та другорядні члени речення, удосконалювати навич­ки роботи в групі, творчі здібності.

Методична мета: використання презентації на занятті як засобу активізації процесу навчання.

План

1. Види простих речень і відтінки їх значень

2. Пунктограми у простому реченні

Технічні засоби навчання:

• Мультимедійний проектор;

• Персональний комп’ютер.

Наочність:

• Тематична презентація в Power Point.

• Опорний конспект до лекції №10.

Міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечувані: Інформатика та комп’ютерна техніка, комп’ютерна програма «Power Point», етнографія, історія України.

Забезпечуючі: Українська мова «Синтаксис», «Пунктуація».

1. Види простих речень і відтінки їх значень

Простим називається речення, в якому є тільки один предикативний центр, який може складатися з двох членів — підмета й присудка (Дівчина співає) чи з одного, співвідносного за своєю формою з присудком або підметом (Весна. Світає. Принесіть води! По радіо передають новини).

 Речення, предикативний центр якого складається з двох членів, називається двоскладним. 

Речення, предикативний центр якого складається з одного члена, називається односкладним. 

Просте речення є основним структурним типом речення в українській мові й служить матеріалом для побудови складних речень: Прийшла весна. + Розтанув сніг. = Прийшла весна, й розтанув сніг. 

Члени простого речення поділяються на головні й другорядні. 

Головні члени — підмет і присудок — означають суб'єкт, що виконує дію (підмет), і дію, що виконується суб'єктом (присудок). Вони взаємопов'язані й утворюють предикативний центр (або граматичну основу) речення. 

Другорядні члени — означення, додаток, обставина — пояснюють головні або ж інші другорядні члени речення й синтаксично залежать від них. 

Так, у реченні Молодий спортсмен легко підняв штангу від підмета спортсмен залежить означення молодий. Присудок підняв, що пов'язаний із підметом спортсмен, керує додатком штангу, від присудка залежить також і обставина легко.

 Усе речення поділяється на групу підмета (молодий спортсмен) і групу присудка (легко підняв штангу). 

Просте речення може бути непоширеним і поширеним. 

Непоширене речення складається тільки з предикативного центру, який не має залежних від нього другорядних членів: Сніг падає. Світить сонце. Ніч. Смеркає.

Поширеним називається речення, що має другорядні члени на пояснення головних: Тихо падає лапатий сніг. У блакитному небі яскраво світить весняне сонце. Темна, холодна ніч. Нарешті вже смеркає.

 Просте речення може бути повним і неповним. Повним реченням є те, в якому наявні всі структурно необхідні члени: Я бачу небо. Потяг переїжджає міст. 

У неповних реченнях пропущено один або кілька структурно необхідних членів: Я привітався з ним. Він — зі мною. Друге речення є неповним контекстуальним із пропущеним, але структурно необхідним присудком привітався.