Тема 2. Жанри і специфіка публічного спілкування

Ділова доповідь як одна з найпоширеніших форм публічних виступів

Залежно від змісту, призначення, способу проголошення та обставин в професійному спілкуванні виділяють такі найпоширеніші жанри публічного мовлення: доповідь, промову, лекцію, бесіду, дискусію.

Однією з найпоширеніших форм публічних виступів є доповідь, яка за тематикою поділяється на ділову, звітну, політичну та ін.

Доповідь – одна з найпоширеніших форм публічних виступів. Вона порушує нові проблеми, що ще потребують вирішення; має характер гострої злободенності. Доповідь є дуже важливим елементом системи зв`язків із громадськістю (прикладом може бути повідомлення своєї точки зору на проблему наукової чи громадської позиції тощо). Розрізняють політичні, звітні, ділові та наукові доповіді.

Ділова доповідь має значний обсяг інформації і розрахована на обізнаних слухачів. Така доповідь містить фактичний матеріал, заздалегідь друкується і роздається учасникам зібрання. Особливістю ділової доповіді є те, що її текст може бути предметом обговорення, зазнавати критики, доповнюватися новими положеннями.

Звітна доповідь за своєю будовою нагадує письмовий звіт. Вона не лише обговорюється, а й схвалюється зібранням. До окремих її частин можуть бути внесені корективи.

Промови та їх поділ за тематикою

Промова – це усний виступ з метою висвітлення певної інформації, яка повинна впливати на розум, почуття та волю слухачів. За тематикою промови поділяються на: мітингову промову, ділову промову, виступ, ювілейну промову.

Мітингова промова має гостре політичне спрямування; вона злободенна й стосується хвилюючої проблеми. Якщо виступаючий і звертається до своїх записів, то його виступ повинен відзначатися яскравою емоційністю.

Ділова промова відзначається більшою стриманістю в проявах емоцій, орієнтацією на логічну послідовність викладу фактів та їх аргументованість, а не на її емоційний вплив, аргументованістю.

Ювілейна промова присвячується якійсь даті. Цей тип промови характеризується святковістю, урочистістю.

Залежно від змісту й характеру промов вони ще можуть бути судовими, дипломатичними, виборчими, агітаційними та ін.

Виступ – це в основному спонтанна участь в обговоренні якоїсь проблеми, до виступу не готуються заздалегідь, бо важко передбачити розвиток дискусії.

Лекція як жанр публічного виступу

Лекція – це форма пропаганди наукових знань; за тематикою лекції різноманітні, але усі вони – живий процес спілкування між промовцем і слухачами.

Лекція повинна складатися із вступної частини, де пояснюється актуальність теми; основної частини, де чітко в логічні послідовності розглядається головне питання. Не менш важливе значення має заключна частина, де лектор оцінює те, про що він говорив, висловлюючи своє ставлення до даної теми.

Правила проведення дискусії

Дискусія – це обговорення будь-якого спірного питання. В основному дискусії характерні науковцям, але в наш час вони стали поширеними в середовищі широких мас. Тому втрачається культура дискусії. Часто виступаючі забувають про елементарні правила поведінки; непристойно принижують чи ображають свого опонента, вживаючи грубі й лайливі слова, які перетворюють дискусію в побутову сварку.

Тому, беручи участь в дискусії будь-якого рівня, слід пам’ятати такі правила:

• слід поступитися опонентові всім, чим можна поступитися (“Так, у цьому Ви маєте рацію. Тепер ми можемо розглянути ще одне питання, де наші погляди не співпадають”);

• з самого початку спробувати “перекинути місток” між нашими поглядами й поглядами опонента;

• ніколи не давати опонентові зрозуміти, що ми маємо намір переконати його і впевнені, що цього досягнемо;

• не стверджувати того, чого не можемо довести, бо це сильний “козир” в руках нашого опонента;

• заради справи піднятися вище своїх емоцій і амбіцій; навчитися слухати критику і віддавати належне нашому опоненту, коли він має рацію, вміти програвати з гідністю;

• і виграваючи, і програваючи, уникати частого вживання займенника “Я”, що принижує гідність опонента.