Вимоги до чистоти мови документа

Точність тексту нерозривно пов’язана з чистотою його мовлення. Це правильне вживання слів, що відповідають літературній нормі. На чистоту мовлення впливають діалектні та просторічні слова, канцеляризми, кліше тощо. Надмірне використання таких слів засмічує мову, робить її громіздкою, важкою для сприйняття, тому вживати їх слід доречно й обережно.

Особливо актуальною в діловому мовленні є проблема штампів, тобто готових зразків для висловлення думки: вищезазначені, що нижче підписалися, беручи до уваги, доводити до відома, взяти за основу. Вони мають назву мовних кліше – стереотипних виразів, механічно відтворених у типових мовних контекстах і ситуаціях (шаблонна фраза): питання чекає вирішення. Вони полегшують процес укладання деяких видів документів, проте недоречне та надмірне використання їх призводить до беззмістовності фрази та неконкретності змісту тексту.

Синтаксис ділових паперів характеризується численними мовними кліше — усталеними початками й закінченнями, традиційними звертаннями тощо. Так у дипломатичному різновиді офі­ційно-ділового мовлення «міжнародна ввічливість» визначила практично зручні правила звертання, так звані компліменти чи етикетну форму початку та кінця листування.

Офіційно-ділові стандарти, штампи, кліше функціонують як результат загальної тенденції розвитку стилю до стандарти­зації (тобто як обов'язкова ознака стилю), а також як резуль­тат стилістичного нівелювання елементів мови, вживаних у цьо­му різновиді мовлення та в інших стилях.

Перевірені багаторічною практикою, широко відомі, стандарт­ні формули передачі думки легко сприймаються. Проте деякі відтворювані формули старіють і руйнуються, занепадають, де­які образи перетворюються на штампи, втрачаючи естетичний чи оцінний відтінок у своєму значенні. Переважна ж більшість сталих виразів офіційної та хронікальної інформації продовжує до певного часу виконувати свою комунікативну функцію за певних мовних ситуацій. Їх позитивно-конструктивна здатність у суворо кодифікованих сферах спілкування ні в кого не викли­кає сумніву і є позитивним явищем.

Канцеляризми – теж громіздкі і складні слова та фрази, але за формою вони відповідають нормам літературної мови, і це утруднює боротьбу з ними:

У справі підвищення кваліфікації на сьогоднішній день маємо...

Належить розробити заходи щодо усунення наявних недоліків... тощо.

Беззмістовною робить мову й надмірне вживання вставних слів і словосполучень, які нічого не виражають у тексті: значить, отже, ну, взагалі, так би мовити, буквально, розумієте та ін. Часте вживання “пустих” слів створює враження некомпетентності, нерішучості, низької мовної культури.

На рівні вимови чистота мовлення досягається дотриманням норм наголошення: випадок, позначка, читання, завдання, літопис, одинадцять тощо.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення лексикології і слову як її основній одиниці.

2. Охарактеризуйте поняття «полісемія», «омонімія», «синонімія», «антонімія» і «паронімія».

3. Наведіть приклади найбільш складних випадків уживання багатозначних слів, омонімів, синонімів, антонімів і паронімів у практиці ділового мовлення.

4. Опишіть історичні зміни у складі української лексики на прикладах архаїзмів, історизмів і неологізмів.

5. Сформулюйте основні вимоги до вживання термінологічної і професійної лексики у практиці ділового мовлення.

6. Дайте характеристику фразеології і поясніть специфіку її вживання у діловому мовленні.