Історичні зміни у складі української лексики. Особливості вживання архаїзмів, історизмів, неологізмів, термінологічної і професійної лексики

Лексика української мови багата і різнобарвна. Вона є результатом тривалого історичного розвитку і складається із двох частин.

1.Основний пласт лексики – типово українські слова, які складають 90% сучасної української мови. Вони виникли в її надрах або перейшли із спільнослов’янських і східнослов’янських мов. Як правило, ці лексичні одиниці означають основні поняття життя і діяльності людини: чоловік, хліб, сім’я, село тощо. Вони є базою, основою української мови.

2.Запозичені, або іншомовні слова із старослов’янської (влада, старість), польскої (полковник), грецької (історія, поезія, космос, граматика), латинської (професор, декан, республіка), німецької (фронт, солдат, стул), англійської (футбол, бокс, мітинг, джаз), французької (балет, кафе, екран), італійської (макарони, карикатура), фінської (тундра, якорь), тюркських (базар, халат, лоша) та інших мов.

Запозичення слів відбувалося в різні часи усним і письмовим шляхом, безпосередньо і через мови-посередники. Слова приходили з інших мов і народжувались в українській мові разом з новими поняттями, предметами, явищами. Звичайно, вони підлягали змінам, пристосовуючись до мовної системи, соціально-економічного, культурного і політичного простору, і сприймались спочатку як неологізми (неп, колгосп, піонер, СНД, відеомагнітофон, космодром, телефакс, менеджмент, істеблішмент), потім як звичайні слова і, нарешті, при старінні й умиранні, як архаїзми (конка, добродій) й історизми (цар, поміщик, партком, КПРС, СРСР). Перший тип поступово відходив з уживання назавжди, а другий вживався і буде вживатися постійно при аналізі історичних процесів.

Іноді застарілі й обмежені історичним уживанням слова повертаються до активного обігу з новими значеннями або у новій економічній чи соціальній парадигмі. Так, наприклад, сталося зі словами і словосполученнями кооператив, консорціум, біржа, корпорація, Товариство (з обмеженою відповідальністю) та ін.

Зникнення одних слів і поява інших – історично необхідний процес. Але збагачення мови новими словами не означає докорінних змін у складі лексики. Основні поняття, які означають явища природи, важливі процеси праці, предмети побуту (робота, молоко, стіл, батько, мати, сестра тощо), вживаються сьогодні, як і сотні років тому. З них і складається активний словник української мови.

Усі ці процеси накладають свій відбиток перш за все на науковий і діловий стилі мовлення.

Оскільки ділове мовлення належить передусім до книжних писемних стилів і ним користуються для написання різноманітних законодавчих актів, наказів, розпоряджень, для офіційного листування між установами, то в ньому не дозволяються художньо-поетичні образні вислови та емоційно забарвлені слова і допускається часткове використання застарілих слів (сей, нижчепідписаний, вищезгаданий, вельмишановний тощо), а також сталих форм синтаксичних конструкцій письма з використанням канцелярської термінології і «книжних» слів на -ання, -ення, -іння, -ство, -цтво, -ість, -ува, -ти, -ння, -ття, -ен, -учи, -ючи, -вши (зайнятість, здійснення, сумісництво, виконувати, здійснювати, посвідчення, прибуття, знайдений, працюючий, призначений, враховуючи, розглянувши). Більшість такої термінології прийшла в українську ділову мову з російської, яка довгий час обумовлювала зразки ділової документації. Разом з тим у наш час українська ділова мова починає виробляти власні лексичні звороти.

Так, певна різниця спостерігається у використанні архаїчної лексики. Вона, як правило, замінюється словами сучасної української мови. Порівняйте: рос. нижеподписавшийся, вышепоименованный, содеянное, возмездие (старослов’янізми) і укр. нижчепідписаний (підписаний нижче), вищеназваний, учинене (зроблене), відплата. Неологізми ж у більшості випадків у російській і українській мовах мають паралельні словесні форми. Побудовані за одним принципом, вони розрізнюються хіба що елементами калькованого перекладу: стыковка // стиковка, состыковаться // зістикуватись, лунник // місячник, прилуниться // примісячитись, реактор // реактор, капрон // капрон, лавсан // лавсан, универсам // універсам.

Остання традиція пов’язана із загальною тенденцією до вживання іншомовних термінів, більшість з яких починають своє існування як неологізми.

Терміни – це слова або словосполучення, які створюються для точного вираження відомих у світі спеціальних понять, процесів, явищ, предметів і вживаються у специфічній сфері мовлення (наприклад, у діловому, науковому чи публіцистичному стилях), а значить, вони прагнуть до інтернаціоналізації. Зміни у їх складі обумовлені, як правило, лише фонетичними або структурними особливостями певної мови: атом, молекула, інжиніринг, маркетинг, ангідрид, мікроелемент, квадрат, куб, меморандум, ультиматум, наукоємне виробництво (а не наукомістке), стартова доріжка (а не стежка), вібраційний грохот (а не гуркіт).

Проте не можна або не рекомендується вживати у діловому і науковому стилях російський чи інтернаціональний варіанти, якщо в українській мові є власний усталений термін: не справка, а довідка; не час (60 хвилин), а година; не неділя (7 днів), а тиждень; не відзив, а відгук; не положительний, отрицательний, а позитивний, негативний; не угол, а кут; не раствор, а розчин; не геліокоптер, а вертоліт тощо.

Крім цих основних правил і вимог, слід пам’ятати чотири наступних:

1.Термін повинен вживатися тільки з одним значенням у зафіксованій у словнику формі, наприклад: закритий склад (грам.), зачинений склад (приміщення для зберігання чогось).

2.При користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утворення від нього похідних форм, наприклад: акт (документ), акта, актувати, актований, актування; але акт (процес), акту.

3.При наявності декількох варіантів (українських чи іншомовних, загальновживаних і неологізмів) у діловому стилі слід вибирати той, який не має експресивних або емоційних відтінків, кодифікований, ввійшов до загального вжитку і зрозумілий для більшості: не відсоток, а процент; але не консалтинг, екстраординарний, конвенція, патент, а консультування, особливий, угода, авторське свідоцтво. При цьому у межах одного документа слід уживати тільки один варіант, бо надлишкова синонімія руйнує точність і ясність тексту.

4.Терміни слід відрізняти від професіоналізмів – слів або висловлювань, властивих певній вузькій професійній групі людей, поставлених в особливі умови життя і праці. Оскільки це, як правило, звичайні слова, вжиті у незвичайному значенні або у незвичній формі, їх використання у діловому стилі неприпустиме – вони базуються на метафоричних асоціаціях, експресивності, невідомих для більшості, тому провокують двозначність (наприклад, козел у металургів, будівників; уточнити свої обсяги у виробничників-управлінців; арбуз, гарбуз, кавун, каун, куватка, аршинник, астраханка, білом’ясий з загальним значенням “кавун” у баштанників).