Косіння ентомологічним сачком

Павуки, що живуть на трав’янистій і чагарниковій рослинності (як ті, що прядуть ловчі сітки, так і бродячі мисливці та засідники), можуть бути спіймані сачком (крім павуків таким методом можуть бути зібрані представники більшості рядів комах-хортобіонтів і тамнобіонтів). Сачок для косіння істотно відрізняється від такого для лову метеликів, перетинчастокрилих та інших літаючих комах, коли полювання ведеться індивідуально за екземпляром, що сподобався. У нашому випадку використовується більш міцний, з короткою ручкою сачок із полотняною (або з іншої щільної тканини) основою колекційного мішка, до якого кріпиться мірошницький газ. Сачки з марлі або полотна мало придатні для косіння, оскільки вони, по-перше, легко зношуються та швидко намокають у вологу погоду, а по-друге – значно менш «уловисті», тобто здатні зібрати меншу кількість тварин. Розміри сачка звичайно такі: діаметр обруча 30 см, глибина колекційного мішка – 70 см, ручка – 1,5 м (іноді використовується сачок без ручки).

Техніка роботи сачком така. Вибирають типову для даного біотопу ділянку. Дослідник розташовується так, щоб при косінні йти проти сонця. Сачок беруть у руки на відстані 1 м від кільця. Енергійними рухами водять ним по травостою вправо й уліво (амплітуда повинна наближатися до 180⁰), при кожному новому змаху роблять крок уперед. Після завершення серії змахів (25, 50, 100) виймається вибірка улову. Вважається, що відносна здобутливість сачка підвищується при зменшенні кількості змахів. Крім того, більша висота та щільність травостою зменшує уловистість. Тому в біотопах із щільним травостоєм краще зменшити кількість змахів або брати пробу в кілька прийомів. За нашими оцінками, у трав’яному ярусі лугових і степових біотопів із високою чисельністю павуків більш-менш повне уявлення про їх видовий склад можна одержати тільки після 600–700 змахів сачком (тобто 6–7 серій по 100 змахів, або, відповідно – 12–14 серій по 50 змахів). У біотопах із більш рідкою рослинністю необхідно зробити ще більше проб.

Відразу після завершення косіння бажано повернути відкритий сачок отвором догори та злегка струснути, щоб літаючі комахи могли його залишити. Якщо передбачається просто встановити види, що живуть у травостої даного біотопу, вибирати павуків можна відразу після косіння за допомогою ексгаустера, або струшування їх зі стінок сачка в баночку зі спиртом. Якщо необхідно порахувати всіх павуків, що потрапили в сачок, матеріал можна спочатку заморити хлороформом, а розбирати в лабораторії. Для цього після укосу сачок потрібно зав’язати та помістити на кілька хвилин у поліетиленовий мішок з ватою, змоченою хлороформом. Потім уміст сачка висипають у мішок або морилку та знову наркотизують.

На жаль, при простоті застосування та великій кількості матеріалу, який можна зібрати, косіння сачком (насамперед як кількісний метод) має істотні недоліки. А. А. Любіщев показав, що навіть при дуже ретельному обкошуванні рослинності сачком уловлюється всього близько 1 % популяції. У літературі не раз порушувалося питання про вірогідність і порівнянність результатів повторних косінь у тому самому або декількох місцеперебуваннях. Відзначено, що на точність обліку сачком сильно впливають багато факторів (понад 15): характер рослинності, висота проведення косіння (по верхівках, у середній або нижній частині травостою), погодні умови (зокрема, напрямок і сила вітру), час доби, конструкція сачка та навіть ріст, фізичний стан і стан нервової системи дослідника. Крім того, сачком ураховуються тільки ті павуки, які живуть на верхніх частинах рослин і не встигли при наближенні обліковця врятуватися втечею або стрибками (або просто впасти з листочка-квіточки, повиснувши на павутинці в нижніх ярусах травостою, поза досяжністю сачка). Відомо, що в місцеперебуваннях із коротким трав’яним покривом косіння не ефективне.

Необхідно відзначити, що існує й протилежна думка, відповідно до якої косіння «при необхідній стандартизації» дає цілком достовірні показники та може бути з успіхом використане в екологічних дослідженнях (наприклад, для з’ясування добових міграцій). Тільки укоси необхідно проводити цілодобово (з перервою не більше 3 годин) і в різну погоду. Проте ми вважаємо, що «необхідна стандартизація» у даній методиці навряд чи може бути досягнута в принципі. Однак ентомологічне косіння – один із найменш трудомістких і швидких способів обліку чисельності багатьох комах хортобію.

Таким чином, косіння сачком застосовується в основному для збирання найчисленніших і звичайних видів павуків верхнього ярусу травостою. При вивченні видового складу косіння повинне доповнюватися іншими методами – ручним збиранням, наприклад. До кількісних даних, отриманих цим методом, потрібно ставитися з розумною підозрою та застосовувати їх обережно. Очевидно, не можна порівнювати результати обліків сачком інших дослідників (а, цілком імовірно, і свої власні в різні роки, у різних біотопах): занадто велика можливість помилкових висновків.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХНЄ ОБГОВОРЕННЯ