Таксономічне багатство аранеофауни Дніпропетровської області

табл. 3

Родина	Рід	%	Вид	%
ATYPIDAE	1	0,7	1	0,3
PHOLCIDAE	1	0,7	3	0,9
DYSDERIDAE	1	0,7	2	0,6
MIMETIDAE	1	0,7	3	0,9
ERESIDAE	1	0,7	1	0,3
ULOBORIDAE	1	0,7	1	0,3
THERIDIІDAE	13	9,0	28	9,1
LINYPHIIDAE	41	28,3	65	20,3
TETRAGNАTHIDAE	3	2,1	10	3,1
ARANEIDAE	14	9,7	26	8,1
LYCOSIDAE	8	5,5	29	9,1
PISAURIDAE	2	1,4	2	0,6
OXYOPIDAE	1	0,7	2	0,6
ZORIDAE	1	0,7	4	1,3
AGELENIDAE	3	2,1	4	1,3
HAHNIIDAE	1	0,7	2	0,6
DICTYNIDAE	5	3,5	10	3,1
TITANOECIDAE	1	0,7	1	0,3
MITURGIDAE	1	0,7	4	1,3
ANYPHAENIDAE	1	0,7	1	0,3
LIOCRANIDAE	1	0,7	3	0,9
CLUBIONIDAE	1	0,7	9	2,8
CORINNIDAE	1	0,7	2	0,6
GNAPHOSIDAE	9	6,2	34	10,6
SPARASSIDAE	1	0,7	1	0,3
PHILODROMIDAE	3	2,1	14	4,4
THOMISIDAE	9	6,2	24	7,2
SALTICIDAE	19	13,1	34	10,6
Усього	145	100,0 %	320	100,0 %

Об'єкти та методи досліджень. Об'єкти досліджень Родина thomisidae

Павуки-краби. Засідники, що не плетуть ловчих тенет і лігвищ. Тільки в дощову погоду вкриваються під захисною сіточкою з уплетеним у неї листям. Живуть у герпетобії, травостої, кронах і під корою дерев та чагарників. Misumena, Thomisus, Embrechtella – у віночках квітів. Захоплюють жертву, що наблизилася, потужними передніми ногами з міцними шипами. У багатьох видів ритуальне «залицяння» перед паруванням відсутнє. Самці Xysticus прив’язують самку перед копуляцією до субстрату павутинними нитками.

Головогруди короткі та широкі. Радіальні борозни зазвичай явні. Очей вісім, розташовані в два ряди. Всі очі гомогенні, «денні». Інколи вони майже однакові за розмірами, але частіше медіальні очі менші за латеральні, звичайно задній ряд очей ширше переднього.

Латеральні очі в обох рядах широко розставлені, рідко наближені. Краї жолобка хеліцер

З довгими густими волосками або щетинками, без зубців або з 1-2 маленькими зубцями.

Когітки хеліцер товсті, але короткі. Нижня губа плоска та видовжена. Максили також довгі та широкі. Стернальний щит у Thomisidae широкий спереду, але вузький ззаду, зазвичай овальний, серцевидний або трикутний. Ноги довгі, спрямовані врізнобіч, завдяки цьому павуки павуки можуть легко рухатись боком вперед. У Thomisidae ноги І і ІІ довші і товстіші ніг ІІІ і ІV, але у Philodrominae усі ноги майже однакові.

Черевце різноманітної форми, звичайно кругле або овальне, задній край його закруглений (у багатьох Thomisinae) або клиноподібний, загострений (у багатьох Philodrominae). Іноді черевце сильно витягнуте в довжину або має позаду 1-2 кутовидними виступами. Виїмка на передньому краю черевця звичайно добре помітна. Павутинні бородавки розміщенні на нижній поверхні черевця; перед передніми павутинними бородавками є добре розвинений колюлус. Передні і задні павутинні бородавки майже однакові за величиною, але медіальні бородавки маленькі, ледве помітні.

Тіло павуків цієї родини вкрито шовковистими, прилеглими до покровів і більш жорсткими старчачими волосками. У самця Heriaeus horridus з Казахстану голово груди і черевце вкриті дуже довгими чорними вигнутими шипами. Вид Oxiptila характеризується булавовидними щетинками, які вкривають велику частину тіла і членики ніг. В природному середовищі ці щетинки утримують частинки грунту та пилу, гарно маскують павука.

Забарвлення у бокоходів дуже різноманітне. Павуки, що зустрічаються в траві зазвичай мають зелене забарвлення, а квіткові (Misumena, Thomisus) в залежності від кольору пелюстків квітки можуть бути білими, жовтими, або рожевими. На квітках яблуні, наприклад, зустрічається біла форма павука Thomisus onustus, на квітках лютиків – жовта, на квітках вереска – рожева. У Philodromus collinus, який живе на стовбурі дерева та на скелях, забарвлення та малюнок тіла гарно імітують забарвлення субстрату.

Статевий диморфізм дуже добре виражений в підродині Thomisinae (у Misumena та Diaea та ін.), але менш виражений в апідродині Philodrominae. Самець зазвичай має більш яскраве забарвлення, більш чіткий дорсальний малюнок черевця та голово груди, але зменшені розміри. Копуляція супроводжується примітивними «весільними танками» самця, специфічними для кожного з видів.

Більшість представників родини стенохронні та мають тільки один період копуляції у рік – восени та на початку літа. Але Xysticus sabulosus паруються пізно восени (вересень – жовтень), а Philodromus collinus – в липні-серпні. Oxiptila atomaria – диплохронний вид, який має два періоди парування: восени та в кінці літа.

Павуки-бокоходи не будують ловчих сіток та відносяться до бродячих форм. Полюють у траві, на квітках, на стовбурах дерев, на камнях, на грунті; ловлять здобич за допомогою сильних та довгих передніх ніг. Основна здобич – попелиця (для молодих Xysticus), мухи та жуки, довгоносики (для дорослих особин того самого роду), клопи (для деяких Thanatus) навіть бджоли (для Misumena, Thomisus). Майже повна нерухомість цих павуків під час полювання, маскуюче забарвлення, подібність до різних нерухомих предметів (гілочкам, сучкам, брунькам, навіть пташиним посліду на листі) значно спрощують полювання.

Багато Thomisidae – еврибіонти та зустрічаються в різних біотопах, але деякі з них прикріплені до певних екологічних ніш.

Відомо близько 1600 видів Thomisidae, широко розповсюджених по всій Землі. В Європейській частині СНД знайдено 80 видів.

У травостої відкритих просторів (луків, степів і т. ін.) регіону, насамперед, помітні численні павуки-бокоходи родин Thomisidae і Philodromidae – Thomiscus albus, Embrechtella tricuspidata, Misumena vatia, а також види родів Philodromus і Xysticus.

На суцвіттях зонтичних або складноцвітих майже обов’язково мешкають білуваті, жовтуваті, зеленуваті, з компактним тілом і масивними передніми ногами павуки (згадані Thomiscus albus, Embrechtella tricuspidata, Misumena vatia). Вони стають у характерну позу: задніми ногами чіпляються за субстрат, а передні витягають вперед і вгору, чекаючи здобичі. Здатність цих видів пересуватися боком, подібно крабам (а також уперед та назад), вважається адаптацією до життя на квітах. Обмеженість простору й необхідність швидко переміщатися в будь-яких напрямках (наприклад, при ловлі здобичі) зумовили таку стратегію. При виникненні небезпеки павук-краб може швидко перебігти на нижній бік суцвіття, на якому він розташувався. Зафарблення, що збігається з кольором віночків, не тільки робить цих павуків-бокоходів непомітними для ворогів, а й допомагає підстерігати комах, які приваблюються квітами. Павук-краб може впоратися зі здобиччю (муха-джурчалка, рівнокрила бабка, метелик, медоносна бджола й т. п.), крупнішою за нього більше ніж удвічі (наприклад, самка Misumena vatia (9 мм) долає джмеля Bombus hypnorum L., розміром близько 20 мм). Безпосередньо процес висмоктування жертви може зайняти близько години. Є дані, що якщо Misumena vatia ловить більше здобичі, ніж може з’їсти, то надлишок павук підвішує на павутині під своїм «сідалом». Отрута, що вводиться павуками, має, очевидно, бактерицидні властивості, тому здобич якийсь час не псується.

Уважається, що тон зафарблення павуків-крабів змінюється залежно від кольору субстрату. За Пірсом, на білих квітах попадається до 84 % білих особин Misuтепа vatia, а на жовтих – 85 % жовтих. Білі екземпляри на жовтому фоні вже через добу набувають жовтого зафарблення, хоча іноді для цього потрібно до 20 діб. Будучи посаджені на білий фон, вони знову стають білими через 5–6 днів, за іншим даними – через 2–3 дні. Thomisus albus (білі, ясно-рожеві, рожеві із червоними плямами, зеленуваті, жовті), також легко змінюють зафарблення. Досліди з осліпленням Thomisus показали, що для зміни фарбування зір, очевидно, не має ніякого значення. Проведені досліди свідчать про важливість впливу хімічних атрактантів квітів на вибір павуком місця полювання. Висловлювалася думка, що у зміні зафарблення має значення дієта павука.

Види, що живуть на зелених частинах рослин, нерідко зафарблені у зелений колір (самки Micromata virescens, Heriaeus melloteei, та ін.), а види, що мешкають у тіні, яка чергується зі світлом, часто мають плямисте зафарблення.