Розділ 1 поняття, підстави припинення трудового договору, їх класифікація

1. Поняття припинення трудового договору

У науці трудового права та законодавстві про працю вживаються три категорії, пов'язані з припиненням трудових правовідносин: припинення трудового договору, розірвання трудового договору та звільнення. Всі ці терміни позначають припинення трудових правовідносин, але вони не однозначні за своїм змістом.

Під припиненням трудового договору чинне законодавства розуміє переривання триваючих трудових відносин [24, с.142].

На думку російського вченого-юриста Гершанова Е.М. під «припиненням трудового договору» розуміється звільнення від роботи в якості робітника або службовця на даному підприємстві, в установі, організації на підставах і в порядку, передбаченим законодавством [30, с. 30].

Термін «припинення трудового договору»є найбільш ємним і широким, носить загальний характер і включає в себе всі випадки припинення трудових правовідносин (припинення трудових відносин за угодою сторін, з ініціативи працівника або наймача, в зв'язку зі смертю працівника).

Розірвання трудового договору означає його припинення одностороннім волевиявленням (наймача або працівника або на вимогу третьої особи).

Білоруський юрист Тарасевич Н.І. вважає що, термін «розірвання трудового договору» передбачає обов'язкову наявність ініціативи однієї зі сторін трудового договору припинити трудові правовідносини незалежно від згоди іншої сторони. Трудовий договір може бути розірваний при дотриманні законодавчо регламентованих порядку та умов (умови розірвання трудового договору з попереднім випробуванням; термін попередження про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін; наявність поважних причин при розірванні трудового договору, укладеного на визначений строк; вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи наймача і т.п.). Таким чином, розірвання трудового договору виступає як один із способів його припинення [6, с. 383].

Припинення трудового договору, по суті, ідентично поняттю «звільнення», яке може бути використано для визначення будь-яких випадків закінчення дії трудового договору, за винятком припинення трудових відносин у зв'язку зі смертю працівника, у разі визнання його судом безвісно відсутнім або померлим. Припинення трудового договору та звільнення мають єдиний порядок і підстави, однакові юридичні наслідки. Розходження цих термінів полягає в тому, що термін «припинення трудового договору» використовується у відношенні поняття «трудовий договір », а термін « звільнення »- стосовно до поняття « працівник ».

В основі припинення трудового договору лежать і вольові односторонні, двосторонні дії, і події (смерть працівника чи витікання терміну договору, закінчення обумовленої роботи та ін), а в основі розірвання - лише односторонні вольові дії.

Отже термін «припинення трудового договору» є родовим поняттям, яке охоплює усі випадки припинення трудових відносин. В разі припинення трудових відносин у випадку волевиявлення однієї з сторін трудового договору (наприклад на підставі статей 38-41 КЗпП України) або на вимогу профспілкового органу, який представляє інтереси працюючих в галузі виробництва, праці, побуту та культури ( стаття 45 КЗпП України), законодавством про працю вживається термін «розірвання трудового договору»

Таким чином, розірвання трудового договору торкається лише випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін.

Звільнення — термін, якому відповідає процедура технічного оформлення вже припинених трудових відносин. Проте термін «звільнення» застосовується також до всіх випадків припинення трудового договору.

Припинення трудового договору є правомірним лише за наявності наступних умов:

1) з передбачених у законі підстав припинення трудового договору;

2) з дотриманням певного порядку звільнення з конкретної підстави;

3) є юридичний факт щодо припинення трудових правовідносин (розпо-рядження власника, заява працівника, відповідний акт третьої сторони – суду, військкомату).

При звільненні працівника в трудову книжку повинні вноситися записи про причини (підстави) звільнення відповідно до формулювання їх у законодавстві та з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Про зміну власника підприємства і права працівників. Частина 3 ст. 36 КЗпП передбачає: «У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40)» [19].

Тобто, зміна власника не тягне за собою обов’язкового звільнення працівників. Таке може статися лише у разі, якщо новий власник буде провадити скорочення чисельності працівників або скорочення штату працівників. При цьому слід наголосити на нових положеннях КЗпП.

Законом України від 5 квітня 2001 р. № 2343 внесено зміни до статті 49-4 КЗпП, згідно з якими ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше як за три місяці з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення. Професійні спілки, у свою чергу, мають право вносити пропозиції відповідним органам про перенесення строків або тимчасове припинення чи скасування заходів, пов’язаних з вивільненням працівників [19].