10.Монолог.
Я низько вклоняюсь вам, тому що ви – жінка! Це ваші муки створюють на світ нове життя. Це ваші безсонні ночі вирощують з безпорадних крикунів старанних хлопчиків і дівчаток. Ваші руки і Ваше серце роблять з безпорадних малюків чудових дівчат і благородних юнаків. І це ваші турботи і ваш труд, ваша любов благословляє їх на подвиги в ім'я життя на Землі.
Сплетіння часу, зв’язане з сердець бабусь, мам, доньок… - і немає у світі меча, здатного розрубати цю нескінченну пряжу людства…
11.Мати! Скільки в цьому короткому і великому слові радості, щедрості, самопожертви, печалі, страждання, тривоги. Це зрозуміло кожній жінці-матері на всій планеті, якої б вона не була нації, кольору шкіри, якою б мовою не розмовляла. У матерів надто багато спільного. І той перший крик дитини, який звучить, як наказ про надання їй найвищого звання – Матір. І та тривога, яка навіки оселяється в її серці – тривога за своїх дітей.
12.Кожна моя дорога – зморшка нова у нені, Кожна моя тривога – пасемце сиве у неї, Яснота нездоланна! О, мамо рідненька! Пресвяті твої сльози, піт і труд, спів і сміх Руки ласкаві цілую… Скільки з них випито сили. Жали вони і косили, прали і тісто місили… Здолали все! І заспівала дзвінко Лиш ти, рідна мамо, Вкраїнська жінко!
13.В образі матері постає перед нами рідна Україна, велика, прекрасна і багатостраждальна Батьківщина наша, невмируща, волелюбна, квітуча вкраїнська земля!
Пісня "Вишиванка"
14.Дні дитинства – наче плин води
Проліта дитинство, та у спадок Зостається пісня, повна згадок Пам'ять зостається назавжди. Минуле не вернуть Не виправить минуле Вчорашнє, ніби сон Що випурхнув з очей Як луки навесні ховаються під воду Так криється воно за бігом днів, ночей.
Пісня "Куда уходит детство"
Ведуча 1.
Так, минуле не вернуть, але для вас, найдорожчі наші люди, ми повернемо сьогодні минуле.
Ми погортаємо сторінки у книзі нашого такого короткого, але цікавого життя.
І на кожній сторінці – мама
Ведуча 2.
Перша сторінка нашого життя – ми народились. Це ваші руки гойдали нас у колисці, це ви зігрівали нас своїм диханням, своєю любов'ю.
Перші кроки, перші слова, а з ними – сто тисяч "чому". Та що там казати, краще побачити і послухати.
Інсценізована пісня "Губки бантиком"
Ведуча 1. А після першого слова, речення, йшла перша самостійно розказана казка чи віршик, вивчені зі слів мами.
Дитячий віршик
Мамині руки
Мамині руки – щедрі, робочі –
Втоми не знають з ранку до ночі.
Вранці, коли ще усі спочивають,
Сонце, напевно, вони піднімають.
Мамині руки – ніжні і мілі –
Воду ранкову з криниці носили.
Діти плескались, діти вмивались,
Сонцю і матері щиро всміхались.
Ведуча 2.
Перегортаємо наступну сторінку книги нашого життя.
Не забуть нам ніколи Вересневий в серпанку той час Коли вперше прийшли ми до школи Коли все було новим для нас.
Давайте пригадаємо 1 клас, 1 урок в школі. Пам’ятаєте, любі наші мами, як зі слізьми на очах ми йшли за своєю вчителькою, боязко оглядаючись, чи чекає нас мама.
Пам’ятаєте, як уперше ми стояли отут, розгублені, малі, кумедні, з-за квітів ледве виглядали. Нас Ольга Сергіївна взяла за руку і повела у перший клас.
15.Перший теплий вересневий день
Нас вели до школи наші мами На порозі нас стрічала ти Теплими і ніжними словами Рученята трепетні малі взяла У свої ласкаві руки. І повела у рідній стороні нас В безмежну світлу даль науки. Ти була терплячою до нас Сумувала і раділа з нами І бувало навіть, що не раз Хотілося тобі сказати: Мамо!
Ведуча 1.
А якими зажуреними можна було побачити нас через небажані оцінки, суперечки з друзями. Та все швидко минало, бо завжди поруч були вчителі, а вдома – мами, які підбадьорювали нас. Проходив рік за роком. Ми впевнено крокували країною знань. І впевненості тої нам додавали наші вчителі.
Рідні наші, милі вчителі!
Вас в житті ніколи не забути,
Ви для нас, мов рідні матері –
Найрідніші, найдорожчі люди.
Пісня "Вчителько моя
Ведуча 2.
А пам’ятаєте, як ми приходили до вас, наші мами, зі сльозами на очах, ні не від того, що отримали погану оцінку. Це були сльози радості, а може і смутку. Це були сльози, викликані отим почуттям, яке переживає кожна людина.
Це було кохання
Ведуча 1.
Звичайно, ми любили і раніше, ще тоді, коли, як кажуть, під стіл пішки ходили.
У дитячому садку, і навіть в п’ятому класі…
Але це було зовсім не те.
А ви, як завжди, заспокоювали, втішали.
16 .Юнак.
Вона прийшла, непрохана й неждана І я її зустріти не зумів Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несміливих снів. Вона прийшла, заквітчана і мила І руки лагідно до мене простягла І так чарівно кликала й манила Такою ніжною і доброю була. І я не чув, як жайвір в небі стогне Кого остерігає з висоти… Прийшла любов, непрохана й неждана Ну, як мені за нею не піти?