Вставлені конструкції доповнення або пояснення

Найчастіше вставлені компоненти, які доповнюють або пояснюють зміст основного речення, за своєю структурою самі є реченнями. Відомо, що для легшого та якіснішого сприйняття інформації потрібно, щоб аналізовані нами конструкції, в реферативних текстах не виражалися складними, великими конструкціями, адже коли читач підсвідомо приділятиме більше уваги інформації, що подаватиметься у вставленій конструкції, яка хоч і виконуватиме функцію доповнення або пояснення, то основна інформація, головна думка самого речення чи навіть тема реферату може і не сприйнятися читачем, що є, звичайно, наслідком негативного характеру. Та без таких, звісно ж, правильно побудованих, вставлених конструкцій, які доповнюють або пояснюють текст, авторові ніяк не обійтися, адже їхня головна функція - розвантажувати основний зміст, давати змогу читачеві перепочити і проаналізувати сутність прочитаного. Тобто виконувати допоміжну функцію, а не навпаки.

Наведемо приклад де вставлений компонент негативно впливає на цілісне розуміння всього речення: Однією з центральних проблем цієї модернізації є перебудова масової свідомості, її переорієнтація, що передбачає усвідомлене співвідношення інтересів усього населення України (певна частина його ототожнювала себе раніше з радянським, а тепер – з російським народом) з інтересами української нації та її держави.(Дод., 19)

У прикладі використано вставлену конструкцію, яка за своєю структурою є реченням зі складносурядним зв’язком і пояснює основний зміст цілого речення. Якщо розглядати його як синтаксичну одиницю, то побудоване воно за всіма правилами синтаксису, якщо ж звернути увагу на сам зміст і, головне його сприйняття читачем - друга частина речення, що стоїть за вставленою конструкцією, сприймається ніби відірваною від основної і речення, так би мовити, закінчується на вставленій конструкції. Це сталося тому, що вона несе в собі таку думку, яка заслуговує на самостійне існування, тобто може бути вжита не як вставлений компонент, а як окреме самостійне речення.

Отже, в нашому випадку вставленість спонукає читача на певні роздуми, щодо піднятої в ній теми, і негативно впливає на змістову цілісність речення. Такі помилки зустрічаються досить часто в реферативних текстах і редактор повинен пильно стежити за цим і усувати їх. Адже ясність і чіткість реферату, це найголовніший критерій при його написанні та сприйнятті.

Кількісно – статистичні підрахунки

На основі дослідженого 131 реферату довільно взятого з журналів «Економіка. Економічні науки», «Політика. Політичні науки», та «Джерело» було здійснено певні кількісно-статистичні підрахунки та зроблено висновки: вставні та вставлені конструкції зустрінуто в 45 рефератах (34 % усієї кількості), в кожному з яких використано від 1 до 5 аналізованих нами компонентів;

У досліджуваних 45 рефератах, вставних і вставлених конструкцій всього вжито 77, із них вставних 36 компонентів, а вставлених 41(відповідно 46 % і 53 % від загальної кількості).

Що стосується вставних конструкцій, то:

• найчастіше зустрічаються аналізовані компоненти, котрі виражають повідомлення про джерело інформації, авторську реакцію на повідомлюване (відповідно 22 рази, тобто 61 %);

• менш вживані вставні конструкції, які вказують на логічний зв’язок думок, їхню послідовність (відповідно 11 разів, тобто 31 %);

• найрідше зустрічаються в реферативних текстах конструкції, що мають модальне значення і ті, котрі вказують на прийоми та способи оформлення думок або ж на характер висловлювання, на його стиль і тон (відповідно 2 та 1 раз, тобто 5,5 % і 2,5 % усіх випадків вживання).

Що ж стосується вставлених конструкцій, то:

• найуживанішими є компоненти, які доповнюють або пояснюють зміст основного речення (відповідно 26 разів, тобто 63 %);

• майже на половину рідше зустрічаються вставлені конструкції, що пояснюють окремі слова в основному реченні (відповідно 11 разів, тобто 27%);

• найменш вживані вставлені конструкції, які несуть в собі попередні авторські замітки (відповідно 4 рази, тобто 10 % усіх випадків вживання).