Концепція стійкого розвитку суспільства

Тематика соціальної відповідальності (і КСВ) тісно пов’язана з концепцією стійкого розвитку. Ідея стійкого розвитку у своєму зародку належить видатному вченому В.І. Вернадському. Сенс у тому, щоб мотивувати і стимулювати технічний прогрес, одночасно зберігаючи довкілля та природно-ресурсний потенціал, тобто забезпечувати збалансоване вирішення соціально-економічних проблем сучасного і майбутнього поколінь.

Стійкий розвиток суспільства – це модель, яка системно інтегрує три основні компоненти розвитку суспільства: економічну, екологічну та соціальну

Концепція корпоративної стійкості/сталості – це свого роду "мікроекономічний" рівень концепції стійкого розвитку. Вона розглядається як модель управління організацією/компанією, що охоплює її економічну, соціальну та екологічну діяльність, оптимізує ризики та використовує можливості у цих трьох сферах свого розвитку. Корпоративна сталість асоціюється зі створенням вартості, екологічним менеджментом та управлінням людським капіталом.

У такому контексті корпоративна соціальна відповідальність розцінюється як управлінський підхід, який забезпечує корпоративну стійкість та вимірює вплив компанії на три сфери стійкого розвитку суспільства.

Сучасне визначення терміну "стійкий розвиток" (широковживаним є термінологічний блок"сталий розвиток", англ. "sustainable development") введено в доповіді "Наше спільне майбутнє" (1987) Міжнародною комісією ООН (доповідь Ґ.Г. Брундтланд).

ТРИЄДНІСТЬ (пріоритети, підмурки)

Суспільних сфер у концепції стійкого розвитку суспільства

Концепція стійкого розвитку сформувалася як результат об’єднання 3 основних точок зору на майбутнє суспільства. Відповідно є три цілі стійкого розвитку:

• екологічна цілісність

• екоефективність

• екосправедливість

Стійкий розвиток організації/компанії, суспільства, регіону/території, міста

є такий розвиток (суспільний поступ), що відповідає потребам та очікуванням нинішнього покоління, але не виснажує можливості (не ставить під загрозу) для задоволення потреб наступних поколінь людства (Webster’ Online Dictionary; “Наше спільне майбутнє”)			є поступальним процесом стабілізації природного, екологічного, економічного, соціального розвитку з врахуванням прямого і зворотного впливу множини всіх чинників на людину, людей, людство та утримання цього балансу задля збереження нашої планети для нащадків (А. Сингаївська)
це керований збалансований розвиток суспільства, що не руйнує своєї природної основи та забезпечує неперервний прогрес цивілізації (А. Урсул)
це еволюція без руйнування; прогресивний розвиток системи з великим запасом стійкості, яка підтримується на достатньо високому рівні, щоб не допустити передчасного руйнування системи; передбачає планомірні еволюційні якісні зміни в суспільстві, що спрямовані на вдосконалення його організації (В. Бєлояров)			відображає здатність системи стабільно забезпечувати динамічне зростання, зберігаючи рівновагу та збалансованість рівноцінних за своєю значимістю взаємопов’язаних соціальної, економічної та екологічної сфер, протидіючи негативному впливу зовнішніх та внутрішніх факторів (З. Герасимчук , І. Кондіус)
це форма коеволюції суспільства та природи, що досягається системою взаємоузгоджених заходів з економічної, соціальної, природоохоронної діяльності, спрямованої на формування суспільних взаємовідносин на засадах етичних цінностей, партнерства, солідарності тощо (Керівництво із соціальної відповідальності ISO 26000:2010)

В основі концепції стійкого розвитку (СР) два ключових і взаємопов’язаних поняття:

• поняття потреб, зокрема потреб, необхідних для існування найбідніших верств населення, що мають бути предметом першорядного пріоритету;

• поняття обмежень, зумовлених станом технології і організацією суспільства, що накладаються на здатність навколишнього середовища задовольняти нинішні і майбутні потреби.

________________________________

Джерело: “Наше спільне майбутнє”

Диспропорції і протиріччя у суспільному розвитку:

1. Підвищення рівня життя призводить до знищення природи.

2. Задоволення потреб нинішнього людства здійснюється з нанесенням шкоди для майбутніх поколінь.

3. 20 % населення розвинених країн споживають 80 % енергетичних ресурсів планети.

4. Велика диспропорція в розмірі доходів різних верств населення і в економічно розвинених, і в країнах, що розвиваються.

Концепція стійкого розвитку ґрунтується на 5 основних принципах:

• Людство дійсно здатне надати розвитку стійкий і довготривалий характер відповідно до потреб нинішнього населення, не позбавляючи при цьому майбутні покоління можливості задовольняти свої потреби.

• Наявні обмеження в галузі експлуатації природних ресурсів відносні. Вони пов’язані з сучасним рівнем техніки і соціальної організації, зі здатністю біосфери управлятися з наслідками людської діяльності.

• Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надати можливість реалізовувати свої надії на краще благополуччя. Без цього стійкий і довготривалий розвиток не є можливим. Одна з найголовніших причин виникнення екологічних та інших катастроф – злидні, що стали в світі звичним явищем.

• Необхідно узгодити спосіб життя тих, хто володіє великими ресурсами (грошовими коштами, матеріальними), з екологічними можливостями планети, зокрема щодо споживання енергії.

• Розміри і темпи росту населення мають бути узгоджені з мінливим продуктивним потенціалом глобальної екосистеми Землі.