15.Спеціальна педагогіка як наука

Термін педагогіка – наука про виховання і навчання дітей. В свою чергу спец.педагогіка являється основною частиною загальної педагогіки, однією із її напрямків.

Спец. Педагогіка розробила специфічні напрямки реалізації принципів, засобів і прийомів колекційної роботи, що робить її самостійною наукою. Винекнення спец. Психології як частини загальної психології відносять до 60 – х років 19 століття. Спец. Психологія вивчає психолого – фізіологічні особливості особливих дітей, закономірності їх навчання і виховання, підготовки до соціальної адаптації і реабілітації дітей з проблемами розвитку. Спец. Педагогіка – теорія і практика спец. Навчання людей з відхиленнями в розвитку, для яких навчання в звичайних педагогічних умовах,при допомозі загальних педагогічних методів і прийомів, важко і не можливо. Назва спец. Педагогіка використовується як загальноприйнятий міжнародний педагогічний термін, так як співставляється з сучасними гуманістичними орієнтирами мирової системи навчання – коректність і відсутність принижуючого фактору.

16.Спеціальна школа для дітей з ВПМ . показання та протипоказання до прийому у цей заклад.

У тих випадках, коли порушення мовлення набуває виразного характеру і не може коригуватись в умовах шкільного логопункту, а дитина через наявне порушення не може вчитися нарівні із ровесниками у масовій школі, навчання здійснюється у спеціальних загальноосвітніх школах (школах-інтернатах) для із тяжкими порушеннями мовлення. Відповідно нормативних документів до цих шкіл приймаються діти із нормальним та первинно збереженим інтелектом.

Спеціальні загальноосвітні школи (школи-інтернати) дія дітей із тяжкими порушеннями мовлення, як правило мають два відділення:

до 1 відділення приймаються діти, які мають загальний недорозвиток мовлення, зумовлений алалією, афазією, дизартрією, ринолалією. При зарахуванні до першого відділення враховується рівень мовленнєвого розвитку,

до II відділення приймаються діти із тяжким ступенем заїкання і нормальним мовленнєвим розвитком.

17.Структура процесу засвоєння знань умінь і навичок; особливості засвоєння знань дітьми-логопатами.

Процес засвоєння знань охоплює такі ланки: сприймання — осмислення і розуміння — узагальнення — закріплення — застосування на практиці.

Сприймання — це відображення предметів і явищ навколишнього світу, що діють у певний момент на органи чуття людини. Для того щоб цей процес був ефективним, стимулюють психологічну готовність учнів до навчання (створюють мотиваційний фон), формують активно-позитивне ставлення до майбутньої пізнавальної діяльності, спираються на попередні знання й досвід, зосереджують увагу на об'єкті пізнання.

Осмислення і розуміння навчального матеріалу є процесом розумової діяльності, який спрямований на розкриття істотних ознак, якостей предметів, явищ і процесів та формулювання теоретичних понять, ідей, законів. Воно досягається шляхом аналізу, синтезу, порівняння, індукції, дедукції тощо.

Узагальнення — це логічний процес переходу від одиничного до загального або від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак явищ дійсності. Узагальнюючи навчальний матеріал, вчитель повинен звернути увагу на суттєві ознаки предметів, явищ, процесів, добирати варіанти методів і прийомів, які найповніше розкривають в них істотне.

Закріплення знань, умінь і навичок — це спеціальна робота педагога щодо реалізації дидактичного принципу міцності засвоєння учнями навчального матеріалу. Для його закріплення важливе значення має первинне, поточне і узагальнююче повторення. Повторення повинно бути цілеспрямованим, вмотивованим, правильно розподіленим у часі, розрахованим не на механічне запам'ятовування.

Застосування на практиці знань, умінь і навичок — це перехід у навчальній діяльності від абстрактного до конкретного, що досягається різноманітними вправами, самостійною роботою на лабораторних і практичних заняттях, у різних видах повторення.

Ефективність засвоєння знань залежить від мотивації навчально-пізнавальної діяльності. Адже мотив навчання є внутрішньою причиною, яка спонукає учня вчитися, позначається на якості здобутих ним зна