
- •1.Загально-дидактичні принципи навчання, їх використання у спеціальній педагогіці
- •2.Взаємозв’язок спеціальної педагогіки з іншими науками
- •3.Завдання спеціальної педагогіки для дітей-логопатів
- •4.Загально-психологічні принципи навчання, їх використання у спеціальній педагогіці
- •5.Зміст і напрямки корекційно-педагогічної діяльності
- •6.Категоріально-понятійний апарат спеціальної педагогіки
- •7.Навчальна екскурсія
- •8.Особливості навчально-виховного процесу у спеціальній школі
- •9.Особливості сприймання навчального матеріалу дітьми-логопатами; прийоми корекції процесу сприймання
- •10.Особливості тоудового навчання у спеціальній школі для дітей з тпм.
- •11.Особливості уроку у спеціальній школі дія дітей з тпм.
- •12.Предмет та завдання спеціальної дидактики.
- •13.Система оцінювання знань, умінь і навичок у спеціальній школі
- •14. Специфіка використання методів навчання у спеціальній школі
- •15.Спеціальна педагогіка як наука
- •17.Структура процесу засвоєння знань умінь і навичок; особливості засвоєння знань дітьми-логопатами.
- •18. Типи уроків у спеціальній школі,їх структур
- •19.Завдання спеціальної педагогіки.
- •20. Історичні аспекти розвитку логопедії
- •21.Планування логопедичної роботи у спеціальній школі для дітей з тпм
- •22.Психолого-псдагогічка характеристика дітей шкільного віку і впм.
- •23.Форми організації логопедичної роботи у спеціальній школі для дітей з тпм
- •26.Вимоги до логопедичних занять у спеціальній школі
- •27. Домашня робота учнів у спеціальній школі. Вимоги до проведення.
- •28. Загальноосвітні завдання у спеціальних дошкільних закладах
- •29. Зміст і методи виховання у спеціальній школі.
- •30.Зміст корекційиого навчання у групах для дітей із знм.
- •31.Зміст корекційиого навчання у спеціальних групах дія дітей з заїканням.
- •32. Кваліфікаційна характеристика вчителя - логопеда
- •33.Корекційна робота вихователя у спеціальному закладі
- •36. Мета і зміст логопедичної роботи у спеціальній школі.
- •37. Напрямки корекційної роботи у спеціальних дошкільних закладах
- •38.Організація роботи логопеда у спеціальному дошкільному закладі для дітей-логопатів.
- •39. Особливості уроку в спеціальній школі дія дітей з впм.
- •40.Планування логопедичної роботи в спеціальній школі для дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку
- •43.Система закладів для осіб із порушеннями мовлення в Україні
- •44.Склад груп для логопедичної роботи у спеціальній школі; принципи їх комплектування.
- •45.Сутність процесу виховання у спеціальній школі
- •46.Сутність перевірки знань,умінь і навичок
- •47.Зміст корекційного навчання в групах для дітей із ффнм
- •48.Лікувально-профілактичні заходи у спеціальній школі для дітей з впм.
- •49.Види іформи перевірки знань
- •50. Психолого педагогічна характеристика дошкільників логопатів
- •51.Психолого педагогічна класифікація порушень мовлення у дітей.
- •53. Психологічна характеристика дітей з фонетико фонематичним недорозвиненням мовлення акустико фонематичного типу.
- •54.Психологічна характеристика дітей з фонетико фонематичним недорозвиненням мовлення артикуляційно фонематичного типу.
- •56.Психологічна характеристика дітей з знм кінетичного типу.
- •57.Психологічна характеристика дітей з знм кінестетичного типу.
- •73.Предмет,мета та завдання логопсихології
- •74.Принципи логопсихології
48.Лікувально-профілактичні заходи у спеціальній школі для дітей з впм.
Навчання і виховання дитини з вадами мовлення має бути поєднаним із оздоровленням, логопедичними заняттями, по необхідності — із лікуванням, психотерапевтичним і психокорекційним впливом, заняттями з ЛФК.
Здійснюється ряд заходів профілактики посилення основного дефекту:
специфічна медикаментозна терапія, спрямована на запобігання декомпенсації стану хворого організму;
допомога педагогам і вихователям у дозуванні навантажень;
Лікувально-відновлювальна робота ведеться за трьома напрямами: посилена медична корекція основного дефекту, терапія загальних нервово-психічних відхилень, купіювання соматичних захворювань.
49.Види іформи перевірки знань
Процес навчання спрямований на вирішення навчально-виховних завдань, кожна з яких характеризується дидактичною завершеністю. Обов’язковим компонентом цього процесу є перевірка його результативності (контроль знань, умінь і навичок).
Головна мета перевірки результативності навчання – це забезпечення ефективності шляхом приведення до системи знань, умінь, навичок учнів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності учнів, формування у них прагнення до самоосвіти.
Перевірка – це виявлення рівня знань, умінь і навичок; оцінка – це вимірювання рівня знань, умінь і навичок; результати перевірки і оцінювання фіксуються (облік) у журналах, відомостях, щоденниках учнів.
Перевірка знань, умінь і навичок учнів, їх оцінювання і облік разом складають контроль знань, умінь і навичок.
Види перевірки і оцінки знань
В практиці навчання найбільш поширеними є текучий, підсумковий, тематичний і попередній перевірки.
Поточна перевірка знань проводиться на кожному уроці. Вона є необхідним компонентом навчального процесу при поясненні, закріпленні і повторенні матеріалу. Текуча перевірка позволяє виявити знання, вміння, навички, які вже є в учня, і на їх основі вчитель дальше будує навчальний процес. Текуча перевірка знань проводиться у формі опитування ( в спеціально відведений час), перевірки домашнього завдання (під час виконання самостійної перевірочної роботи). Деколи її здійснюють у формі питань і завдань в ході пояснення, повторення або закріплення. Буває, що вчитель перевірку веде у формі спостережень за пізнавальною активністю учнів, за бажанням працювати на уроці, за працездатністю, за проявом самостійності в розумових діях. Перевірка може бути вибірковою (перевірка якості виконання вправ або іншої навчальної роботи) у окремих учнів.
Тематична (періодична) перевірка полягає в забезпечення контролю за засвоєнням всієї теми. Цей вид перевірки має дуже велике значення для систематизації матеріалу.
Вчитель задає такі питання або пропонує такі завдання, які за короткий проміжок часу дають можливість учневі побачити основний зміст теми, основні її ідеї. В цьому суть тематичної перевірки.
Така перевірка привчає логічно думати, визначати головні, суттєві зв’язки в навчальному матеріалі, запам’ятати основне. Учень дістає можливість уявити головні положення навчальної дисципліни.
При тематичному опитуванні перед початком вивчення чергової теми усі учні мають бути ознайомленні з тривалістю вивчення теми (кількість занять); кількістю і тематикою обов’язкових робіт і термінами їх проведення; питаннями, що виносяться на атестацію (якщо атестація проводиться в усно-письмовій формі) або орієнтованими задачами чи вправами; терміном і формою проведення тематичної атестації; умовами оцінювання.
Перед учнями, які не засвоїли матеріалу теми, чи отримали бали на початковому рівні, ставиться вимога обов’язкового доопрацювання, надається необхідна допомога і визначається термін повторної атестації. Учень має право на переатестацію також для підвищення атестаційного балу.
Підсумкова перевірка і оцінка знань проводиться за кожний семестр і за навчальний рік. Її значення в тому, щоб жати правильну об’єктивну оцінку досягнутим успіхам учня, рівню його розвитку. Враховуються всі аспекти навчальної діяльності. Підсумкова оцінка відображає результати роботи школяра, але вона не являє собою середнє арифметичне всіх оцінок, які учень одержав за цей період. Головним в підсумковій оцінці знань є те, щоб перевірити логіку засвоєння матеріалу; учень повинен бачити систему у змісті навчального предмета, розуміти взаємозв’язок ідей, понять, фактів.
Підсумкова оцінка за семестр виставляється за результатами тематичного оцінювання, а за рік – на основі семестрових оцінок. Змістом перевірки рівня навчальних досягнень учня має бути не тільки виявлення суми засвоєння знань, умінь і навичок, а й сформованості й компетентності, тобто загальної здатності, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню.