1.Загально-дидактичні принципи навчання, їх використання у спеціальній педагогіці

Спеціальна (або корекційна) педагогіка - одна з галузей педагогіки, яка опікується питаннями освіти осіб з порушеннями фізичного або психічного розвитку.

Принципи спеціальної освіти

Принципи - це система найбільш загальних, істотних і стійких вимог, які визначають характер та особливості організації корекційно-освітнього процесу та управління пізнавальною діяльністю осіб з особливими освітніми потребами.

Принцип педагогічного оптимізму. Цей принцип визнає право кожної людини незалежно від її особливостей і обмежених можливостей життєдіяльності бути включеним в освітній процес. Принцип педагогічного оптимізму спирається на ідею Л.С. Виготського про «зоні найближчого розвитку» дитини, що свідчить про провідну роль навчання в його розвитку і дозволяє прогнозувати початок, хід і результати індивідуальної корекційно-розвиваючої програми. Педагогічне мистецтво та сучасні корекційно-освітні технології, любов до дитини, тер спів і наполегливість можуть творити дива. Принцип ранньої педагогічної допомоги

Сучасна спеціальна педагогіка вважає одним з ключових умов успішної корекційно-педагогічної допомоги забезпечення раннього виявлення та ранньої діагностики відхилень у розвитку дитини для визначення його особливих освітніх потреб. Сучасне спеціальну освіту передбачає максимальне скорочення розриву між моментом виявлення первинного порушення в розвитку дитини і початком цілеспрямованої корекційно- педагогічної допомоги.

Принцип корекційно-компенсуючої спрямованості освіти Цей принцип припускає опору на здорові сили учня, вихованця, побудова освітнього процесу з використанням збережених аналізаторів, функцій і систем організму у відповідності зі специфікою природи недостатнього розвитку. Корекційна робота, спрямована на виправлення або послаблення недоліків психо-фізіческго розвитку (наприклад, корекція недоліків мови, довільних рухів, просторової орієнтації тощо), створює додаткові можливості для процесу компенсації втрачених або неповноцінних функцій або систем організму.

Принцип соціально-адаптуючої спрямованості освіти Корекція та компенсація недоліків розвитку розглядаються у спеціальному освітньому процесі не як самоціль, а як засіб забезпечення людині з обмеженими можливостями життєдіяльності максимально можливою для цього самостійності і незалежності в соціальному житті. Соціально-адаптує спрямованість спеціальної освіти дозволяє подолати або значно зменшити «соціальне випадання».

Принцип розвитку мислення, мови і комунікації як засобів спеціальної освіти Свої специфічні проблеми в розвитку мови, мислення, комунікації існують у всіх категорій дітей та підлітків з обмеженими можливостями, тому найважливішим загальної для них освітньої потребою є потреба в корекційно-педагогічної допомоги з розвитку мовлення, мислення та спілкування. Це необхідна умова реалізації спеціальної освіти та успішної соціокультурної адаптації людини з обмеженими можливостями.

Принцип діяльнісного підходу в навчанні і вихованні Діяльнісний принцип у спеціальній педагогіці спирається на існуюче в психології поняття «провідна діяльність». Те, чого звичайної дитини можна навчити на словах, для дитини з особливими освітніми потребами стає доступним тільки в процесі власної діяльності, спеціально організованої і направляється педагогом.

Принцип диференційованого та індивідуального підходу Індивідуальний підхід дозволяє не тільки вести корекційно-педагогічну роботу в цілому, а й спеціально приділяти увагу окремим вираженим недоліків розвитку кожної дитини шляхом виборчого використання необхідних у даному випадку методів і засобів.

Диференційований підхід Педагог організовує корекційно-освітній процес диференційовано, виходячи з наявності в класі однорідних за своїми характеристиками мікрогруп, через різні для кожної з них зміст і організацію навчально-корекційної роботи, її темп, обсяг, складність, методи і прийоми роботи, форми і способи контролю і мотивації навчання.

Принцип необхідності спеціального педагогічного керівництва. Особливості розвитку учнів змушують вносити специфічні зміни в зміст і способи їх навчально-пізнавальної діяльності. У більшості випадків внаслідок глибокої своєрідності розвитку дітей з особливими освітніми потребами самостійна навчально-пізнавальна діяльність їх утруднена або неможлива.