ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………...3

Основна частина

1. Явище деривації, визначення, врахування. Закон розсіювання………...6

2. Складання наближеного бюлетеня “Метеосередній” за даними метеопоста артилерійського дивізіону………………………………….12

3. Розрахунок поправок на відхилення умов стрільби від табличних. Побудова графіка розрахованих поправок……………………………...14

4. Розрахунок установок для стрільби способом повної підготовки. Подання команди на вогневу позицію для відкриття вогню…………..18

5. Визначити ймовірність влучень в ціль…………………………………..21

Висновок……………………………………………………………...24

Список використаної літератури………………………………….25

Вступ

Незважаючи на загальне потепління міжнародних відносин, в останнє десятиліття спостерігається тенденція до зростання кількості, розмаху й інтенсивності локальних воєн і збройних конфліктів. Як показує історичний досвід, практично у всіх таких "малих війнах" помітну роль у вирішенні задач вогневої поразки противника грали ракетні й артилерійські формування.   В сучасних умовах вогневе ураження набуває особливого значення в розгромі противника і досягненні визначеної мети ведення бойових дій, операцій. Враховуючи прагнення більшості країн світу до заборони зброї масового ураження, обсяг завдань, що покладається на звичайні засоби вогневого ураження військ в боях, битвах, операціях, значно зростає. Реальний вогневий вплив на супротивника, максимальне зниження його потенційних можливостей, підрив воєнно-економічного потенціалу, завдання значних втрат угрупованням військ, резервам і тилам ще до початку найбільш активної наземної фази дій сил, сьогодні не тільки залишається важливим, а й набуває все більшої актуальності. Не випадково, що у порівнянні з війнами 50-80-х років, насиченість артилерією угруповань військ, які беруть участь у воєнних конфліктах кінця ХХ - початку ХХІ століть, виросла в чотири рази.  Сьогодні ракетні війська і артилерія - це основа вогневої міці загальновійськових угруповань.

Підвищення ролі ракетних військ і артилерії в операції (бою) не традиція, а об'єктивна історична закономірність, що пов'язана з появою ряду нових чинників на сучасному етапі розвитку теорії воєнного мистецтва, основними з яких є:  - значний ріст вогневих завдань, які мають оперативне (оперативно-стратегічне) значення для військ в операції (бою);  - збільшення частки обсягу завдань вогневого ураження для ракетних військ і артилерії з 30 - 40% у минулих війнах до 60-70% у війнах сучасності;  - застосування нових форм і способів бойових дій з урахуванням нових бойових можливостей РВіА;  а) участь РВіА у масованих (зосереджених) вогневих ударах в інтересах успіху усієї операції;  б) застосування РВіА високоточних ракет і боєприпасів у складі розвідувально-вогневих (ударних) комплексах;  в) збільшення масштабу вогневого ураження противника в операції (бою) ;  г) збільшення рівня мобільності військ (у т.ч. і РВіА) на полі бою, маневреності частин і підрозділів як своїх військ, так і противника;  д) поступовий подальший розвиток нових зразків озброєння ракетних військ і артилерії і вплив їх на порядок бойових дій загальновійськових з'єднань і частин.  Важливість ракетних військ і артилерії визначається тим, що тільки цей рід військ спроможний виконувати задачі вогневого ураження противника в будь-яких умовах погоди, місцевості і часу бойових дій, а також забезпечувати тісну взаємодію і безперервну підтримку ракетними ударами і вогнем артилерії загальновійськових з'єднань (частин, підрозділів). Беручи до уваги характер сучасних операцій, способи їх проведення, перспективи розвитку озброєння, тенденції постійного зростання масштабів вогневого ураження, можна стверджувати, що обсяг вогневих задач ракетних військ і артилерії в перспективі збільшиться порівняно з сьогоднішнім в 1,5-2,0 рази, їх роль вже виходитиме за рамки оперативно-тактичних завдань і переростати у фактор оперативно-стратегічного значення.

Таким чином роль ракетних військ і артилерії в локальних війнах і збройних конфліктах сучасності зростає і набуває подальшого розвитку. Саме тому вважаю що дана тема є актуальною для дослідження.Актуальність теми визначається такими чинниками: імовірністю виникнення локальних війн і збройних конфліктів; вимогою керівних документів щодо відповідного рівня підготовки військ на випадок бойових дій; необхідністю врахування практичного досвіду набутого протиповітряною обороною Сухопутних військ у ході воєнних конфліктів останніх років; потребою штабів і військ у конкретних рекомендаціях з реорганізації відповідних частин і підрозділів.

Теоретичні основи стрільби є фундаментом для вивчення всієї артилерійської справи.

1. Явище деривації, визначення, врахування. Закон розсіювання.

Під час руху в повітрі артилерійський снаряд(точніше його центр маси) описує пологу криву лінію ОС (рис.1), яка називається траєкторією. Вона може бути викривленою не тільки у вертикальній, а й горизонтальній площині. Таким чином, у загальному випадку траєкторією снаряда є лінія двоякої кривизни.

Рисунок 1 – Елементи траєкторії

(О– точка вильоту, ОА– лінія пострілу, ОЦ– лінія цілі, ОК– лінія кидання, α– кут прицілювання, ε– кут місця цілі, φ– кут підвищення, – кут кидання, γ– кут вильоту, S – верши-на траєкторії, Ys– висота траєкторії, – кут падіння, µ– кут зустрічі, Дε– похила дальність, Дт– топографічна дальність, Хс– відстань від точки вильоту до точки падіння)

А. Елементи траєкторії в точці вильоту.

1. Точкою вильоту О називається положення центра ваги снаряда в момент проходження снаряда через дульний зріз ствола.

2. Початковою швидкістю Vо називається швидкість поступального руху снаряда в точці вильоту, вона вимірюється в м/с.

3. Горизонтом гармати називається горизонтальна площина, яка проходить через точку вильоту.

4. Лінією пострілу називається направлення осі каналу ствола наведеної гармати.

5. Лінією кидання називається продовження осі каналу ствола в момент вильоту снаряда. Вона є дотичною до траєкторії у точці вильоту.

6. Кутом підвищення φ називається кут, складений лінією пострілу і горизонтом гармати.

7. Кутом кидання називається кут, складений лінією кидання і горизонтом гармати.

8. Кутом вильоту γ називається кут, утворений (внаслідок віддачі вібрації ствола) в момент вильоту снаряда із ствола між лінією кидання і лінією пострілу: γ= – φ, або алгебраїчна сума кутів підвищення і вильоту дорівнює куту кидання: = φ+ γ.

9. Площиною кидання називається вертикальна площина, яка проходить через лінію кидання.

Б. Елементи будь-якої точки траєкторії

1. Часом польоту t називається відрізок часу руху снаряда від моменту вильоту до моменту досягнення заданої точки траєкторії.

2. Кутом нахилу дотичної називається кут, утворений дотичною до траєкторії в заданій точці з горизонтом гармати. Завжди береться гострий кут.

3. Горизонтальною дальністю _­ називається абсциса точки траєкторії або відстань по горизонту гармати в площині кидання від точки вильоту до заданої точки траєкторії А.

4. Ординатою точки траєкторії називається перевищення заданої точки А над гори-зонтом гармати.

5. Вершиною траєкторії S називається точка траєкторії, яка має найбільшу ординату.

6. Висотою траєкторії називається ордината вершини траєкторії.

7. Деривацією Z називається величина бокового відхилення точки траєкторії від площини кидання, яке виникло від обертального руху довгастого снаряда навколо його осі під час польоту в повітрі.

В. Елементи точки падіння

1. Точкою падіння С називається точка перетину траєкторії з горизонтом гармати.

2. Кутом падіння Θс називається кут нахилу дотичної у точці падіння.

3. Кінцевою швидкістю Vс називається швидкість снаряда в точці падіння.

4. Рівною горизонтальною дальністю називається горизонтальна дальність від точки вильоту до точки падіння.

5. Повною деривацією називається деривація в точці падіння.

6. Повним часом польоту називається час польоту до точки падіння.

Кутова деривація – є одна з табличних поправок, яка вводиться під час підготовки установок для стрільби. Величина деривації залежить від дальності стрільби.

З ТС видно, що зі збільшенням дальності стрільби поправка в напрямок на деривацію Z збільшується. Це збільшення пояснюється тривалістю дії сили Rz (бокової сили).

Поправка на деривацію особливо збільшується під час мортирної стрільби.

Так, наприклад, під час стрільби з 152-мм СГ 2С3 на дальність 7800м (заряд 5) поправка на деривацію дорівнює 0-36 тис. Величина цієї поправки пояснюється не тільки тривалістю польоту (53 с), але і збільшенням Rz за рахунок пониження дотичної до траєкторії.

Деривація (від лат. Derivatio - відведення, відхилення) у військовій справі - відхилення траєкторії польоту кулі або артилерійського снаряда (це стосується тільки нарізної зброї) під впливом обертання, наданого нарізами, тобто внаслідок гіроскопічного ефекту.

Траєкторія кулі, снаряда - лінія не пряма , а наближається до параболи, яка все більше відхиляється вниз від напрямку осі обертання кулі в момент її вильоту зі ствола. Внаслідок одночасного впливу на кулю обертового руху і опору повітря, що прагне перекинути кулю головною частиною назад, вісь кулі відхиляється від напрямку польоту в бік обертання. Відбувається це тому, що аеродинамічний потік постійно прагне підняти головну частину кулі. Тому вона починає займати все більш вигідне з точки зору опору положення, так, щоб вісь обертання максимально збігалася з дотичною до траєкторії . Це веде її по напрямку обертання.

Сили, що діють на кулю, снаряд у польоті.

Напрямок деривації збігається з напрямком нарізки стовбура. Оскільки в переважній більшості сучасних моделей вогнепальної зброї нарізи йдуть зліва - верх - направо, дериваційне відхилення кулі, снаряда також відбувається вправо. Тільки в японському стрілецьку зброю нарізка традиційно робиться в лівому напрямку, тому й деривація у нього теж відбувається вліво.

Деривація зростає непропорційно дистанції стрільби. З збільшення дистанції деривація щодо постійно зростає, внаслідок цього траєкторія кулі при погляді зверху являє собою лінію з постійно зростаючою кривизною. Відхилення кулі під впливом деривації на дистанціях близько 1 км може бути значним - при стрільбі з російської гвинтівки СВД близько 40-60 см, а при стрільбі з гвинтівки Мосіна зразка 1891/ 1930 року - близько 1 метра; при цьому на дистанції 100 м деривація нехтує мала і для обох цих гвинтівок становить лише 5-6 мм. Тому деривація при стрільбі із стрілецької зброї набуває практичне значення тільки на дистанціях понад 300 м. Так, наприклад, снайпери, провідні вогонь на кілька сотень метрів (часто навіть понад 1 км), завжди враховують деривацію.

У сучасній артилерії поправка на деривацію або враховується автоматично, або заздалегідь вноситься в таблиці стрільби. У деяких моделей ручної вогнепальної зброї або оптичних прицілів деривація закладається в конструкцію : наприклад, приціл ПСО - 1 для гвинтівки СВД спеціально змонтований так, щоб куля йшла кілька лівіше. На дистанції 300 м вона повертається на лінію прицілювання.

Відомо, що розсіювання снарядів підлягає нормальному закону. Цей закон виражає залежність між величиною відхилення снаряда від центра розсіювання і ймовірністю цього відхилення і характеризується трьома властивостями:

– розподіл точок падіння снарядів проходить на площині обмеженою замкнутою кривою, форма якої нагадує еліпс;

– розподіл нерівномірний: найбільша щільність точок падіння спостерігається в центрі еліпса і найменша – на його межах;

– розподіл симетричний щодо головних осей еліпса, який обмежений площиною розсіювання.

Виходячи із властивостей розсіювання можна сформулювати закон розсіювання:

1. Чим менше відхилення точки падіння снаряда від центра розсіювання, тим більша ймовірність його отримання.

2. Зі збільшенням величини відхилення імовірність появи такої величини зменшується. Відхилення точок падіння снарядів від центра розсіювання однакові за своєю абсолютною величиною, але протилежні за знаком, рівно ймовірні.

3. Відхилення точок падіння снарядів від центра розсіювання має свою практичну межу. Відхилення, які перевищують за своєю величиною цю межу малоймовірні.

Коротко закон розсіювання снарядів можна сформулювати так: розсіювання снарядів нерівномірне, симетричне, небезмежне.