4. Звуковедення та його співвідношення з дикційними та динамічними особливостями.

При виконанні твору «Гуцульські весільні наспіви» найбільш доцільним буде виконання такого технічного прийому, як філірування звуку, тобто його поступове посилення, а потім послаблення, фразування повинне бути кантиленне.

Важливим напрямком вокально-хорової роботи є опрацювання дикційних труднощів. Виконавці повинні досягти високого ступеня якості та чіткості вимови, щоб незмінним донести до слухача зміст поетичної ідеї твору.

Дикція повинна бути чіткою та виразною. Якість дикції має важливий вплив на якість співочого звуку, активізує дихання, допомагає у формуванні звуків високої позиції.

Слід звернути увагу на вимову голосних: особливого округлення потребує голосна "е", "о", "а". Всі звуки повинні бути прикриті та виконуватись в правильній позиції. 

Дихання - основа співу. Дихання у вторі обумовлюється цезурами. Повільний темп виконання зумовлює потребу у доброму ланцюговому диханні. У творі спостерігається одночасне взяття дихання у всього хору на паузах. Основою є ланцюгове дихання, що сприяє утворенню єдиної лінії звучання, нерозривності мелодії, фрази. 

Одним із важливих компонентів співу є наголос. Найкраще вокальне звучання при чіткій дикції зберігається тоді, коли приголосні звуки відносяться до наступного складу.

5. Проблеми виконавсько-диригентської роботи.

При виконанні хорового твору диригент повинен звернути увагу на такі моменти, що можуть створити певні труднощі для виконання: фермати, ритмічний різноспів хорових партій, часті агогічні зміни та тактові динамічні контрасти, синкопи, одночасне поєднання різних штрихів у партіях. Відпрацьовуючи згадані елементи, необхідно узгодити їх з диригентською схемою, виходячи з розміру твору. Відповідність за правильний вибір повністю лягає на диригента.

Єдність художнього трактуваня, правильність розкриття художнього образу вимагають від диригента визначення потрібного темпу у виконанні твору.

Темповий план твору стабільний, не враховуючи деяких змін, пов'язаних з власним задумом диригента. Це відчувається при закінченні твору, у кульмінаційних частинах.

Впродовж виконання хорового твору повинна зберігатись активність кисті рук, проте амплітуда руху рук не велика.

Оскільки динаміка у творі різноманітна, то амплітуда руху рук теж є різноманітною (від малої до великої), оскільки є зміна динамічних відтінків від piano (тихо) до forte (голосно), а також crescendo та diminuendo.

Також диригент повинен проводити підготовку до вступу та до зняття як окремих партій, так і хору в цілому, що дає змогу виконавцям одночасно розпочинати та завершувати звучання.

Не менш важливим є під час витриманих нот проводити покази ритмічних особливостей та мелодичних проведень у інших партіях.

Для більш ефективного звучання хору, диригент може виконувати поділ потрібних долей, що буде сприяти злагодженості хорового колективу та полегшить окремим партіям відчувати вступи та проведення.

Також при виконанні хорового твору спостерігаються різноманітні ритмічні особливості: внутрітактові синкопи на першу долю схеми, для виконання яких диригенту слід надавати значної уваги.

Одним із елементів при виконанні хорового твору «Гуцульські весільні наспіви» є поєднання в першому розділі метро – ритмічних схем, що вимагає підготовки.

Найбільш чіткою проблемою виконавсько – диригентської роботи у творі «Гуцульські весільні наспіви» виступає те, що впродовж всього твору повинна зберігатись легкість та водночас активність кисті рук.

Також важливим поступовий показ вступів у різних позиціях кожній партії протягом всього твору.

Для кращого "музичного спілкування" диригента з співаками зоровий контакт. Особливо при показі вступу та зняття. Все це під-креслюється емоційним станом диригента, що створює значний ефект для співаків, слухачів, допомагає їм вникнути і відчути всі особливості і тонкощі твору.