Ритмічні особливості твору та пов’язані з ними виконавські труднощі.
Присутні у творі ритмічні проведення восьмих на фоні витриманих нот в інших хорових групах, показ та виконання яких потрібно відтворювати, щоб виконавцям хору був зрозумілий момент проведення.
Виконавський аналіз
Трактування темпу та агогіки в зв’язку з образно – емоційною палітрою хорового твору.
Оскільки хоровий твір «Гуцульські весільні наспіви» написаний в частинній формі та складається із кількох розділів, то не дивним є те, що кожен розділ виконується в змінному темпі.
Перший розділ виконується в темпі Largo (протяжно).
Другий – в темпі Moderato (помірно).
Третій та всі наступні розділи виконуються в темпі Alledro (швидко), оскільки наступних змін щодо темпу автором не вказано.
Всі ці темпи є логічно зв’язані і служать для створення єдиного музичного образу.
Диригенту слід відчути темповий рух, що скріплює і спрямовує весь мелодичний хід твору. Також необхідно усвідомити живу ритмічну пульсацію, яка пронизує цілий твір, тобто відчути той «пульс», без якого неможливе живе виконання.
Також необхідно враховувати вказівки композитора, зміст твору, характер динамічних відтінків, ступінь виразності та інших елементів виконавського задуму та технічних можливостей хорового виконавства. Слід зауважити і врахувати темпову швидкість і характер темпового руху. Темпова швидкість залежить від змісту і характеру твору. Одночасно необхідно уникати надмірних темпових змін і контрастів у кадансах і тональних переходах, бо це також порушить єдність художнього образу.
Фразування. Виділення місцевих та загальних кульмінацій.
Фраза – це більш розгорнута синтаксична побудова.
Речення – це розгорнута музична побудова, що закінчується кадансом.
Фразування – логічне осмислення виконання музичної фрази. Фразування – це прояв виконавської творчості.
Музична мова, по аналогії з розмовною мовою, підлягає певним законам розчленування та об’єднання. З ними пов’язані поняття музичного мотиву, фрази, речення. В хоровій музиці співзвуччя не сприймають ізольовано, а в злитті їх в інтонації та речення, або ж фрази. Фраза, звичайно, утримує в собі декілька мотивів. Фразування повинно бути стійким, точно передаючи образ. У кожній фразі мелодія рухається хвилеподібно – досягає певної вершини і знову спадає, тому у кожній фразі відчувається місцева кульмінація. Заключна фраза сприймається як послаблення енергії, спад динаміки, що вказує на сповільнення темпу, яке не визначене композитором, а відноситься до виконавської інтерпретації.
Завдяки тому що твір «Гуцульські весільні наспіви» має куплетно-варіаційну форму він не сприйматись як одноманітний, бо в кожному куплеті можлива зміна фразування для яскравого вияву змісту. Розвиток мелодичної лінії пов’язаний з динамічними відтінками crescendo та diminuendo.
Кульмінація – пік музичного розвитку та емоційного напруження музичного твору або його завершеної частини. Уявлення про кульмінацію ґрунтується на закономірностях європейського музичного мислення і є важливим елементом музичної драматургії.
Загальна кульмінація у хоровому творі «Гуцульські весільні наспіви» відсутня, оскільки ввесь хоровий твір складається із розділів, то в кожному спостерігається місцева кульмінація.
У першому розділі місцева кульмінація знаходиться у 7 такті хорового твору, оскільки вступає ввесь хор і відбувається рух мелодії до високої теситури.
У другому епізоді – в 22 такті, оскільки партії чоловічих голосів вступають на гучній динаміці унісонним звучанням.
У третьому розділі – місцева кульмінація є у 70 такті, оскільки всі голоси звучать в октавний унісон.
У четвертому розділі місцева кульмінація знаходиться у 78-79 тактах та ідентичних по звучанні 82-83 тактах, що зумовлене гучною динамікою та акцентами в чоловічих партіях.
У п’ятому розділі – у 93 такті, і наступна з 94 по 97 такти, оскільки вказана динаміка f (голосно).
У шостому – місцева кульмінація знаходиться в 109 такті.
У завершальному, сьомому розділі місцева кульмінація знаходиться у 110 та 114 тактах, що зумовлено гучною динамікою та високими теситурними умовами.
Кульмінація здійснюється збільшенням амплітуди диригентського жесту та перенесенням рук з середньої диригентської позиції у більш вищу,оскільки відбувається зміна динамічних відтінків forte та голоси знаходяться у високій