Фактура:
типи викладу (гомофонний, поліфонічний та мішаний), щільність звукової тканини;
Фактура – звукова матерія музичного твору, комплекс усіх звукових ліній та голосів, що виступають в ній у різних функціональних співвідношеннях і які утворюють єдине звукове ціле.
Фактура - яскравий показник індивідуального стилю композитора, приналежності до тієї чи іншої музично – стилістичної епохи.
Фактура твору «Гуцульські весільні наспіви» - гомофонно-гармонічна.
Гомофонно – гармонічна фактура основується на розподілі голосів, що її утворюють на головний і супроводжуючі. Це може бути виконання мелодії голосом в супроводі інструменту або спів її кількома голосами. Вона характеризується взаємодією трьох основних функцій голосів: мелодії, басу і гармонічних голосів. Найважливішим елементом гомофонно – гармонічної фактури є акорд як єдність фактурна, ритмічна, акустична, ладо – функцій на, яка діє навіть при його фактурно – ритмічному дробленні. В основі розвитку гомофонно – гармонічної фактури – чергування акордів як зміна контрастних функцій, єдність всіх голосів при змінах напружень і спадів, спільність кульмінацій, одночасність цезур. Гомофонія допускає різноманітні варіанти ритмо – інтонаційних співвідношень між голосами, в результаті чого виникають різні види гомофонної фактури.
3. Напрями вокально-хорової роботи
Цінність вокально - хорового співу полягає в тому, що при колективному виконанні пісні розвивається музичний слух і голос кожного учасника хору, підвищується музична й загальна культура. Досягнути цього можна лише тоді, коли в хоровому колективі супроводиться робота над елементами хорової звучності (вокально - хорової техніки). Навички, які забезпечують хору гарний ансамбль, стрій, дикцію, нюанси, називаються вокально - хоровою технікою.
Робота над красивим, виразним звучанням окремих голосів та всього хору складає основну частину хорового виховання, від якої залежить якість усіх елементів хорового співу. Тому важливим фактором є культура звуку, дикційна свобода, чіткість, ступінь володіння диханням, ясність тембру кожної хорової партії та хору в цілому, засоби звуковедення.
Також основою хорового співу є стрій. Однаково важливим у розкритті акордів є як горизонтальний, так і вертикальний стрій. Особливість його часто полягає у дотриманні правил розвитку поліфонії кожної хорової партії. Особливу увагу слід звернути на ансамбль між партіями хору. Велика роль відводиться диригенту, який різноманітними способами повинен добиватися чистоти та правильності інтонування (показ рукою, вивчення інтонаційно важких місць окремо партіями).
3.1. Типи та види хору, їх специфічні художньо – виражальні можливості.
Твір написаний для мішаного чотириголосного хору (S, A, T, B) з супроводом фортепіано.
Мішаний тип – це поєднання різнорідних голосів.
Діапазон хорових партій, їх мелодичний амбітус.
Діапазон – це звуковий обсяг співочих голосів, який використовується в даному творі від нижнього до верхнього звуків.
Діапазони хорових партій Загальний діапазон хору:
Усі ці звуки входять в робочі діапазони партій.
Сопранова та альтова партії звучать у мішаному та головному регістрах. В мішаному регістрі високе головне резоновування поєднується з грудним опорним звучанням.
Важливу роль відіграє злагодженість та плавний перехід з одного регістру в інший. Керівник повинен слідкувати за прикриттям та округленням звуку, недопускаючи форсованого звучання.
Теситурні умови, співвідношення теситурних умов у різних партіях.
Теситура – це висотне положення звуків у музичному творі по відношенню до діапазону співочого голосу.
Теситурні умови мають великий вплив на формування хорового звучання. Людські голоси володіють динамічними можливостями, прямо - пропорційними теситурним умовам.
Проаналізувавши твір «Гуцульські весільні наспіви» з погляду використання регістрів кожної партії, можна пересвідчитися, що теситурні умови не завжди сприятливі. А зокрема: партії сопрано, тенора та баса місцями розташовані у високій, середній теситурі.
.
Музичні теми твору – це ті його частини, які виділяються своїм структурним оформленням і володіють найбільшою характерністю закладених в них музичних думок.
Музична тема твору «Гуцульські весільні наспіви» полягає у донесенні до слухача характеру твору, душевного хвилювання дівчини, яка стає на рушничок подружнього життя.