1. Музично-теоретичний аналіз

Музика для хору – це специфічна галузь музичного мистецтва. Вплив образного змісту поетичного тексту та його структури на будову хорових творів – це явище складне, наділене своїми закономірностями і властивостями.

2.1. Форма твору:

Музична форма – це будова музичного твору, що визначається його змістом і завжди є процесом або розвитком.

Для втілення художнього образу композитор застосовує складну двочастинну форму:

АВA₁B₁+CD

• типи і особливості будови:

Перша частина написана в двочастинній формі, яка основана на двох обрядових піснях – ладканнях.

Друга частина побудована у формі віночка танцювальних весільних мелодій.

Музика слухняно слідує за текстом, розділяючи його на сім яскравих розділів.

Перший розділ – Largo (протяжно) «Де лежать барви…» - виконує функцію експозиції. А тому відзначається ясністю фактури, чіткістю структури, функціональністю гармонічної мови.

Легко і невимушено звучить мелодія, близька за стильовими ознаками до жанру весільних обрядових пісень - ладканок.

Починається твір двотактовим фортепіанним вступом напруженого, широкого характеру, на фоні яскравого колоритного акорду.

У третьому такті хорового твору вступають усі хорові партії і проводять мелодичну лінію впродовж двох тактів. У п’ятому такті чоловічі голоси вступають вигуком «Ой!» на першу долю цього ж такту, а група жіночих голосів продовжує звучання до сьомого такту. У сьомому такті знову вступають чоловічі партії, до того ж у високій теситурі, для прикраси та підсилення звучання. Десятий такт хорового твору виконує ввесь хор.

Друга частина – Moderato (помірно) - поєднання весільних танцювальних мелодій.

Починається частина соло партії сопрано синкопованим ритмом і звучить впродовж десяти тактів, мелодію перехоплюють чоловічі партії і проводять її унісонним звучанням до тридцять першого такту хорового твору. З тридцять другого по сорок перший такт партія жіночих голосів проводить мелодичну лінію весільних пісень.

Третій розділ - Alledro (швидко) – зовсім відрізняється від попередніх, оскільки починає своє звучання фортепіанною частиною, яка складається із дванадцяти тактів, та різко змінюється темп. У 54 такті в унісон вступають партії чоловічих голосів, а у 62 такті жіночі партії перехоплюють звучання теж унісоном, ніби заперечуючи чоловічим партіям проводять свою мелодичну лінію. А у 70 всі партії об’єднуються і в октавний унісон (що рідко зустрічається в хорових творах) зливаються і створюють враження єдності.

Четвертий розділ – звучить як почергові переклички жіночих голосів із чоловічими. Чоловічі викликують на склад «Гобрь», а жіночі - «Гопа».

У п’ятому розділі знову змінюється мелодика хорового твору: на фоні витриманих тривалостей у партії тенора, партія жіночих голосів, а зокрема партія альта веде мелодичну лінію ходами на м.7., в.3., в.2. протягом семи тактів, також на цьому фоні партія баса підтримує гармонію короткими вигуками на склад «Гоп», а у 93 такті звучить увесь хор.

З 94 по 101 такти хорового твору рішуче звучать чоловічі голоси: на фоні басового проведення партія тенора акомпанує вигуками «Го-йо-йо-йой, йо-йой».

Шостий розділ хорового твору є частково схожим до п’ятого, проте тут звучать всі хорові партії, зокрема партія баса веде мелодичну лінію.

Сьомий – завершальний розділ хорового твору «Гуцульські весільні наспіви» звучить усіма хоровими партіями на гучній динаміці. Завершальний акорд, ніби гучне завершення весільних наспівів виконує фортепіано.

2.2. Ладо – тональний план та гармонічний аналіз:

• тональний план, способи ладо – тонального розвитку:

Тональний план музичного твору активно впливає на процес формування композиції з усіма властивостями, її відношенням розділів і фону, роллю кульмінаційних зон.

Перша частина хорового твору «Гуцульські весільні наспіви» написаниа в тональності g – moll (соль – мінор) натуральний вид, друга частина твору виконується в однойменній тональності G – Dur (Соль – Мажор), третій та четвертий розділи написані в тональності F – Dur (Фа – Мажор).

• стиль гармонічної мови, гармонія як формотворчий і колористичний фактор:

Гармонічна мова хору класична, функціональна, колоритна, не складна. Всі музично – виражальні засоби, використані композитором, служать для створення музичного образу та осмислення літературного тексту.