Управління культури, національностей та релігій

Івано-Франківської облдержадміністрації

Калуський коледж культури і мистецтв

Аналіз хорового твору

«Гуцульські весільні наспіви»

слова народні, музика В. Якуб’яка

Виконала: студентка ІV НПМ курсу

Пукіш М.С.

Викладач: Головчин Т.І.

Калуш 2013

1. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ТА СТИЛІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ

1. Короткі відомості про авторів музики та тексту, загальна характеристика їх творчого стилю.

Якби композитор хотів сказати щось словами він би тоді не писав музику.

Народився Василь Якуб’як 23 лютого 1912 року в Печеніжині. У 1923 році закінчив місцеву народну 5-класову школу. Коломийську гімназію – 1931 року. У гімназії опанував теоретичні основи гармонії та гру на скрипці, одержав ґрунтовні знання з німецької та польської мов. У 1934 році закінчив Коломийський філіал Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка по класу скрипки і склав державний іспит перед екзаменаційною комісією названого інституту в м. Львові. У 1934-39 рр. навчався на філософському факультеті Львівської богословської академії і водночас брав уроки теорії музики й композиції у відомого українського музиколога Б.Кудрика та композитора С.Людкевича у м. Львові.

На відомому першому Краєвому конкурсі хорів Галичини, присвяченому 100-річчю від дня народження М.Лисенка, який відбувся упродовж 31 липня – 1-2 серпня 1942 у Львові, печеніжинський хор під орудою Василя Якуб’яка посів друге місце. Поважне журі візначило В.Якуб’яка як найкращого диригента сільських хорів срібним лавровим вінком, срібною диригентською паличною та перехідною вазою. На Краєвому конкурсі народних оркестрів та індивідуальних виконавців, який відбувався на початку 1943 р. у м. Львові, печеніжинський мандоліновий ансамбль під орудою брата В.Якуб’яка – Дмитра Якуб’яка посів перше місце. «Заключний концерт переможців відбувся в залі оперного театру, - згадував Василь Іванович. Наш маленький склад у народних строях сидів собі скромно побіч великого симфонічного оркестру. І, напевно, не один у залі думав: «Що цих пару гуцуликів зможуть заграти?» Та як ми – «цих пару» – втяли, зал довго не вщухав від оплесків». У цьому гурті грав і В.Якуб’як, а ансамбль виконав сюїту народних пісень в його обробці. Такі визначні успіхи врятували В.Якуб’яка від насильного вивезення до Німеччини. У цей період він був одним з дириґентів «Коломийського бояна».

З другим приходом московсько-комуністичних окупантів органи НКВД двічі (1944 та 1946) заарештовували В. Якуб’яка. Перший раз сидів у одній тюремній камері з 15-літнім тоді, сьогодні видатним письменником Романом Іваничуком, який згадує про це у своїй книзі «Благослови, душе моя, Господа». «Я запізнався з усіма арештантами, а тіснилось їх у камері понад сорок… Сидів тут теж забутий нині композитор Василь Якуб’як, учитель Коломийської музичної школи, - він ходив по камері і, склавши губи в дудочку, наспівував якусь мелодію, часто зриваючись на слова: «А Говерла спить, а Говерла спить…», і ось недавно я почув цю дивовижну пісню у виконанні Михайла Сливоцького – то й згадав, де вона народилася…» Після звільнення працював викладачем та завідувачем циклу музично-теоритичних дисциплін Ко­ломийської дитячої музичної школи (1944-62), артистом оркестру Коломийського драматичного театру ім. Я.Галана (1962), викладачем кафедри музики та співів, деканом музично-педагогічного факультету (1965-68) Дрогобицького державного педаґоґічного інституту ім. І.Франка (1962-72).

Скрізь, де жив і працював В.Якуб’як, вирувало культурно-мистецьке життя. Навчаючи в Коломийській дитячій музичній школі, попри основну роботу, керував шкільним оркестром, з яким посідав призові місця на обласних олімпіадах; грав у струнному оркестрі як альтист, писав музичні твори, брав активну участь у різних урочистостях м. Коломиї, творчих звітах. Один з ініціаторів музичного об’єднання в Коломиї (1951). Першорозрядник з шахів. Вільно володів 4 мовами. У Дрогобицькому педінституті вів практичні заняття з гармонії, сольфеджіо, хорового аранжування, писав музичні твори, які виконували провідні ансамблі, театри, виконавці. Виступав на наукових конференціях з тезами і науковими повідомленнями, читав лекції громадськості, публікувався в наукових записках Дрогобицького педінституту. Про Василя Якуб’яка широко писала тогочасна преса, його твори передавали по радіо й телебаченні. Музикознавці відзначали широкий творчий діапазон В.Якуб’яка – від простих дитячих пісень до складних чотириголосих чоловічих та мішаних хорів, від солоспіву до квартетів, від сольного інструменту до камерного ансамблю та оркестру. Творча манера композитора була глибоко змістовна, доступна у ритміці й мелодії, мала своєрідну гармонійну мову. Талант композитора був сформований на основі мелосу рідних музичних і культурних традицій, які він чудово засвоїв. Глибоко національний митець В.Якуб’як не міг викликати довіри в каральних органів, які жорстоко з ним розправилися.

Василь Якуб’як – автор низки мішаних хорів: «Гуцульські весільні наспіви», «Купальська пісня», «Грицю, Грицю, до роботи», «Рік тридцять дев’ятий», «Гроза в Карпатах» та ін.; чоловічі хори: «Клеплють коси» на слова А.Шекерика, «Болотиста доріженька», «Дзвони дзвонять» на слова Д. Николишина, «Підлісся» на слова М. Шашкевича, «Шумить Дніпро» на слова І. Юзюка. Вокальні квартети: «Вечір весняний» на слова І. Юзюка, «Колискова» та ін.; солоспіви: «Материнська пісня», «Всміхались маки» на слова П.Скунця, «Вийди, дівчино, над річку», «Гумореска», «Пісня п’яного» та «З тих пір» на слова М. Хромея, «Пісня Марічки», «Тоді цвіли лілеї білі», «Вітер голубить» на народні слова; інструментальна музика: «Коломийка» (для скрипки у супроводі фортепіано), «З Гуцульщини» (для фрілки у супроводі оркестру народних інструментів), «Фортепіанний квінтет ля-мінор», «Вперед» (марш для духового оркестру), «Забуті романси» (для шкільного смичкового ансамблю); написав музику до вистави «Тіні забутих предків» за М. Коцюбинським для Коломийського драматичного театру (1960) та ін. Творчо співпрацював з поетами Юзюком Іваном, Хромеєм Михайлом, Пушиком Степаном, Ярошем Ярославом, Шалатою Михайлом та ін. Як педагог Якуб’як Василь виховав низку талановитих і відомих українських культурно-мистецьких діячів, композиторів, викладачів, диригентів.