4. Політична взаємодія та політичні відносини. Характер взає-­ мин політичних сил сучасного українського суспільства.

Суб'єкти політики можуть мати об'єктом чи партнером своєї діяльності інші політичні сили. У цих випадках спостерігається явище політичної вза­ємодії, яке реалізується в таких формах як взаємодопомога, співробітницт­во (кооперація), керівництво, конкуренція та конфронтація. У процесі дія­льності та взаємодії політичних суб'єктів між ними виникають сталі зв'яз­ки, які прийнято називати політичними відносинами. Сторонами цих від­носин є індивіди, суспільні групи, громадські організації, партії, державні органи та міжнародні спільноти. Політичні відносини об'єд­нують інституційних та не інституційних суб'єктів у єдину політичну систе­му суспільства. Вони є необхідними каналами, через які циркулює політич­на інформація, рухаються кадри, фінансові та матеріальні цінності. Полі­тичні відносини за змістом аналогічні названим вище видам політичної вза­ємодії.

В сучасному українському суспільстві політичні сили, які пересліду­ють протилежні цілі (орієнтація на ЄС чи на ЄЕП, приватизація чи репреватизація, перехід до парламентсько-президентської форми державного прав­ління чи відстоювання іншої моделі держави тощо) - конфліктують між со­бою. Однак, центристські та праві партії і рухи консолідуються, утворюючи стратегічні блоки чи короткотермінові союзи. Виборчі компанії загострю­ють конкурентну взаємодію партій, а поствиборчий період характеризуєть­ся більш толерантними формами взаємин. Політичні процеси у Верховній Раді України можуть бути своєрідною моделлю тих макрополітичних взає­модій, які переживає у той чи інший момент суспільство.

Політичний процес. Його етапи, види, форми. Політичний процес - сукупність видів і форм діяльності політичних суб'єктів, що прагнуть реалізувати свої цілі у політичній сфері. Наприклад, у виборчому процесі беруть участь політичні сили (партії, громадські організації), які висувають своїх кандидатів на ті чи інші посади; самі претенде­нта та їх команди; дільничні і вищестоячі виборчі комісії; ЗМІ та громадяни з правом голосу. Виборчий процес проходить ряд стадій, завершується під­рахунком голосів й оголошенням результатів виборів. Політичний процес також можна уявити як функціонування політичної системи у часовому ви­мірі та зміну її станів.

Формами та видами політичного процесу є прийняття та реалізація політичних рішень, політичне управління, проведення виборчих та інших кампаній, політична реформа і революція, зародження, розвиток та розв'я­зання політичних конфліктів тощо. За своїм характером полі­тичні процеси бувають трьох видів: функціонування, розвиток, занепад. З точки зору змісту, масштабу, тривалості, спрямованості та послідовності політичні процеси можуть бути прогресивними і регресивними, законодав­чими і виконавчими, конфронтаційними і консенсусними, еволюційними і революційними, внутрішньо- та зовнішньополітичними, місцевими, регіо­нальними, національними та глобальними, лінійними, циклічними і спіралевидними.

Політичні процеси у своєму розвитку проходять етапи постановки цілей і завдань, вироблення стратегії і тактики політичної діяльності, фор­мування чи реформування політичних інститутів, які реалізовуватимуть цілі, прийняття та виконання управлінських рішень, контролю за діяльністю су­б'єктів політичного процесу. Крайніми уявленнями про політичний процес є консерватизм, коли вважається, що у суспільстві недопустимі радикальні зміни, і революціонаризм, прихильники якого сповідують ідеї про рішучі зміни у суспільстві («шокова терапія», переворот, революція тощо).

Політичні процеси часто супроводжуються зародженням, розвитком і розв'язанням конфліктів. Політичні конфлікти, з одного боку, сприяють оновленню суспільства, а з іншого - можуть спричинити дестабі­лізацію політичної системи. Мистецтво і мудрість політиків полягає у тому, щоб вчасно виявляти конфлікти і сприяти їх розв'язанню.