3. Поняття політичної діяльності, її мотиви, цілі, засоби.

Конституція України гарантує громадянам свободу політичної діяльності не забороненої законом (стаття 15). Серед основних конституційних політич­них прав і свобод слід відзначити право на участь в управлінні державними та суспільними справами (стаття 38), виборче право (стаття 38), право на свободу асоціацій (стаття 36), право на мирні збори (стаття 39), право на свободу думки та слова (стаття 34), петиційне право (стаття 40). Політична діяльність є спе­цифічною формою активного ставлення людей до свого суспільного середови­ща, яка має на меті його перетворення за допомогою чинника влади для задово­лення своїх потреб та інтересів. Суб'єкти політичної діяльності можуть бути неінституційними (особа, група людей, народ) та інституційними (партії, дер­жавні органи тощо). Крім цього можна говорити про первинні, вторинні та без­посередні суб'єкти політики. Життєві потреби та інтереси є головним мотивом включення індивідів та їх асоціацій у політичну діяльність. Використовуючи надані державою права і свободи, громадяни задовольняють свої економічні, соціальні та духовні потреби. Важливими мотивами політич­ної діяльності є також політичні цінності та ідеали, знання політичної ситуації, настрої і почуття громадян. Головною політичною потребою народу є розбудо­ва власної національної держави. Усвідомлення цієї потреби мобілізує народ на політичну боротьбу за свободу та суверенне існування. Мета політичної діяль­ності та її завдання формуються на основі політичних мотивів. Наприклад, мета розбудови суверенної національної держави вимагає реалізації таких за­вдань як формування власних органів влади, війська, облаштування кордонів, формування самодостатньої економіки, системи освітніх та культурних закла­дів тощо. Політична діяльність здійснюється за допомогою таких засобів як організація, координація, переконання, заохочення, компроміс, примус та інші, які реалізуються у різних організаційних формах (дебати, мітинги, референ­думи, голосування, пікетування.

Аспекти, рівні та види політичної діяльності.

Той чи інший вид або форма політичної діяльності має два нерозривно пов'язані аспекти - теоретичний та практичний. Теоретичний аспект по­лягає у формуванні у суб'єктів політики свідомості, певних цінностей, оріє­нтацій, знань. Практична політична діяльність проявляється як формуван­ня політичних інститутів, керівництво й управління суспільством, організа­ція людей, координація їх діяльності та контроль. З точки зору підготовле­ності до політичної діяльності та складності її реалізації можна говорити про два рівні: нижчий - політичну участь (участь громадян у масових полі­тичних акціях - зборах, мітингах, страйках, голосуванні тощо, які не вима­гають спеціальної освіти і кваліфікації) та вищий - політичне функціонування. Воно стосується професійної політичної діяльності членів уряду, депутатів, партійних функціонерів тощо. Види політичної діяльності можна визначати за їх суб'єктом, об'єктом і специфічним змістом. Тут йдеться про законодавчу, виконавчу і судову діяльність, політичне керівництво й управ­ління, державну та партійну діяльність, політичний менеджмент і політич­ний маркетинг. Особливим видом політичної діяльності є політичне управління, в якому держава, її органи, органи місцевого само­врядування, партії, громадські організації та рухи виробляють та реалізують політичні рішення, спрямовані на досягнення мети, яка передбачає оптимізацію певної сфери суспільного життя, визначення перспектив її розвитку.