- •І.Тематичний план
- •1. Сутність політики, її складові та соціальна роль.
- •2. Етапи становлення політичної науки.
- •3. Інструментарій та функції політології.
- •4. Структура політичних знань. Становлення політичної науки в Україні.
- •Лекція 2 Політична діяльність і влада. План лекції:
- •1. Сутність та концепції політичної влади.
- •2. Закономірності структури та функціонування політичної влади.
- •3. Поняття політичної діяльності, її мотиви, цілі, засоби.
- •4. Політична взаємодія та політичні відносини. Характер взає- мин політичних сил сучасного українського суспільства.
- •Лекція 3.
- •План лекції.
- •1. Витоки на основні етапи розвитку зарубіжної політичної думки. Політичні погляди Стародавнього Сходу.
- •2. Політична думка Стародавньої Греції та Стародавнього Риму.
- •3. Політико-релігійні доктрини Середньовіччя.
- •4. Політичні вчення епохи Відродження та Реформації. Н.Макіавеллі - фундатор світської політичної науки.
- •5. Політична думка Нового часу (XVII- перша половина хіХст.)
- •Лекція 3. Світові політико-ідеологічні доктрини та рухи План лекції:
- •1. Поняття політико-ідеологічних доктрин, їх види та інституціоналізація.
- •2. Лібералізм і неолібералізм. Ліберальний рух в Україні та світі.
- •3. Консерватизм і неоконсерватизм. Праві та правоцентристські партії України.
- •4. Комуністичний рух: мета, форми, перспективи.
- •5. Соціал-демократія у світі та Україні: історія, програмні цілі, досягнення.
- •Лекція 4.
- •План лекції:
- •1. Формування політичної думки в княжу добу історії України.
- •2. Політичні ідеї періоду Козаччини та Гетьманської держави.
- •3. Національне відродження і розвиток української політичної думки в XIX - початку XX ст.
- •4. Українська політична думка після національної революції 1917-1921 рр.
- •Лекція 5-6.
- •План лекції
- •1. Сутність, структура та функції політичної системи суспільства.
- •2. Політичні інститути: види, взаємодія та роль у політичній системі.
- •3. Типи політичних систем. Особливості політичної системи України.
- •Лекція 7. Політика та етнонаціональні відносини. План лекції:
- •1. Поняття етносу, нації та етнополітики.
- •2. Національна свідомість. Націоналізм, інтернаціоналізм, космополітизм.
- •3. Суб'єкти, принципи та види державної етнополітики.
- •4. Етнополітика української держави.
- •Лекція 8.
- •План лекції:
- •1. Політичне лідерство: сутність, функції, типи.
- •2. Політичні еліти та політичне лідерство в Україні.
- •Лекція 9. Політична культура План лекції:
- •1. Поняття політичної свідомості. Її структура, рівні, типи.
- •2. Поняття, структура та функції політичної культури.
- •3. Політична соціалізація: суб'єкти, фази, форми.
- •4. Стан та особливості української політичної культури.
- •Лекція 10. Міжнародні відносини та світовий політичний процес План лекції:
- •1. Зовнішня політика держав та міжнародні відносини.
- •2. Поняття геополітики, її основні концепції.
- •3. Міжнародні урядові та неурядові організації.
- •4. Глобальні проблеми сучасності та світовий політичний процес.
- •5. Україна в системі міжнародних відносин.
- •Тема 1. Історія світової політичної думки.
- •Рекомендована література Навчальна:
- •Наукова:
- •Питання для дискусій та самоконтролю:
- •Рекомендована література Навчальна:
- •Наукова:
- •Тема 2. Світові політико-ідеологічні доктрини та рухи
- •Рекомендована література Навчальна:
- •Наукова:
- •Іv. Критерій оцінювання знань
- •Екзаменаційні питання з курсу "Політологія"
- •V. Рекомендована література
Лекція 10. Міжнародні відносини та світовий політичний процес План лекції:
Зовнішня політика держав та міжнародні відносини.
Поняття геополітики, її основні концепції.
Міжнародні урядові та неурядові організації.
Глобальні проблеми сучасності та світовий політичний процес.
Україна в системі міжнародних відносин.
1. Зовнішня політика держав та міжнародні відносини.
Будь-яка незалежна держава може вступати у стосунки з іншими суб'єктами міжнародного права, маючи на меті національні інтереси. При цьому її зовнішню політику можна визначити як загальний курс у міжнародних справах, що регулює взаємини з іншими державними формуваннями та міжнародними організаціями у відповідності з потребами, принципами і цілями її внутрішньої політики. Тобто зовнішня політика держави є продовженням її внутрішньої політики. Вона має сприяти покращанню життя народу, зміцненню нації та держави. Разом з тим консолідована зовнішня політика держав сприяє розв'язанню регіональних і світових проблем .
Зовнішню політику держави визначають і реалізують органи загального політичного керівництва: глава держави, парламент, уряд, в якому створюється міністерство закордонних справ. Галузеві державні інститути та органи місцевого самоврядування мають підрозділи для співпраці з відповідними установами за кордоном. Зовнішню політику держави на національному рівні реалізують дипломати та спеціальні органи - посольства, консульства, представництва тощо.
Роль держави як «гравця» на міжнародній арені, її впливовість визначається рядом факторів. Американський дослідник Рей С.Клайн запропонував формулу, за якою можна орієнтовно розрахувати «силу», яку має та чи інша країна у світі:
Р=(С + Е + М) х (S х W) де
Р - потуга країни;
С - її критична маса: населення і територія;
Е - економічний потенціал;
М - військова могутність;
S - стратегічні наміри;
W - політична воля до виконання національної стратегії. Як бачимо, не все залежить від об'єктивних чинників; є ще суб'єктивні фактори такі як правильна стратегія, бажання, сила волі національних лідерів її реалізовувати. Саме на прикладі новітньої історії України можна переконатися у правильності даної формули.
Зовнішня політика держав у сучасному цивілізованому світі реалізується на основі принципів рівності суверенних держав, невтручання у їх внутрішні справи, поваги до територіальної цілісності, прав людини та національних меншин, незастосування сили. Про форми та засоби зовнішньої політики.
У результаті реалізації зовнішньої політики держав, політичних партій та громадських організацій формуються міжнародні відносини. їх ядром є міждержавні стосунки і власне політичні відносини, але поняття міжнародних відносин включає взаємини в інших сферах суспільного життя, а також стосунки таких суб'єктів як нації, національні меншини, територіальні громади, трудові колективи тощо. Міжнародні відносини регулюються міжнародним правом, яке виробляється як на дво-, так і багатосторонній основі, в першу чергу, міжнародними регіональними та світовими організаціями. Найавторитетнішим правовим документом є Статут ООН, у якому сформульовані принципи міжнародної політики, обов'язкові для усіх членів цієї глобальної міжнародної структури.