- •І.Тематичний план
- •1. Сутність політики, її складові та соціальна роль.
- •2. Етапи становлення політичної науки.
- •3. Інструментарій та функції політології.
- •4. Структура політичних знань. Становлення політичної науки в Україні.
- •Лекція 2 Політична діяльність і влада. План лекції:
- •1. Сутність та концепції політичної влади.
- •2. Закономірності структури та функціонування політичної влади.
- •3. Поняття політичної діяльності, її мотиви, цілі, засоби.
- •4. Політична взаємодія та політичні відносини. Характер взає- мин політичних сил сучасного українського суспільства.
- •Лекція 3.
- •План лекції.
- •1. Витоки на основні етапи розвитку зарубіжної політичної думки. Політичні погляди Стародавнього Сходу.
- •2. Політична думка Стародавньої Греції та Стародавнього Риму.
- •3. Політико-релігійні доктрини Середньовіччя.
- •4. Політичні вчення епохи Відродження та Реформації. Н.Макіавеллі - фундатор світської політичної науки.
- •5. Політична думка Нового часу (XVII- перша половина хіХст.)
- •Лекція 3. Світові політико-ідеологічні доктрини та рухи План лекції:
- •1. Поняття політико-ідеологічних доктрин, їх види та інституціоналізація.
- •2. Лібералізм і неолібералізм. Ліберальний рух в Україні та світі.
- •3. Консерватизм і неоконсерватизм. Праві та правоцентристські партії України.
- •4. Комуністичний рух: мета, форми, перспективи.
- •5. Соціал-демократія у світі та Україні: історія, програмні цілі, досягнення.
- •Лекція 4.
- •План лекції:
- •1. Формування політичної думки в княжу добу історії України.
- •2. Політичні ідеї періоду Козаччини та Гетьманської держави.
- •3. Національне відродження і розвиток української політичної думки в XIX - початку XX ст.
- •4. Українська політична думка після національної революції 1917-1921 рр.
- •Лекція 5-6.
- •План лекції
- •1. Сутність, структура та функції політичної системи суспільства.
- •2. Політичні інститути: види, взаємодія та роль у політичній системі.
- •3. Типи політичних систем. Особливості політичної системи України.
- •Лекція 7. Політика та етнонаціональні відносини. План лекції:
- •1. Поняття етносу, нації та етнополітики.
- •2. Національна свідомість. Націоналізм, інтернаціоналізм, космополітизм.
- •3. Суб'єкти, принципи та види державної етнополітики.
- •4. Етнополітика української держави.
- •Лекція 8.
- •План лекції:
- •1. Політичне лідерство: сутність, функції, типи.
- •2. Політичні еліти та політичне лідерство в Україні.
- •Лекція 9. Політична культура План лекції:
- •1. Поняття політичної свідомості. Її структура, рівні, типи.
- •2. Поняття, структура та функції політичної культури.
- •3. Політична соціалізація: суб'єкти, фази, форми.
- •4. Стан та особливості української політичної культури.
- •Лекція 10. Міжнародні відносини та світовий політичний процес План лекції:
- •1. Зовнішня політика держав та міжнародні відносини.
- •2. Поняття геополітики, її основні концепції.
- •3. Міжнародні урядові та неурядові організації.
- •4. Глобальні проблеми сучасності та світовий політичний процес.
- •5. Україна в системі міжнародних відносин.
- •Тема 1. Історія світової політичної думки.
- •Рекомендована література Навчальна:
- •Наукова:
- •Питання для дискусій та самоконтролю:
- •Рекомендована література Навчальна:
- •Наукова:
- •Тема 2. Світові політико-ідеологічні доктрини та рухи
- •Рекомендована література Навчальна:
- •Наукова:
- •Іv. Критерій оцінювання знань
- •Екзаменаційні питання з курсу "Політологія"
- •V. Рекомендована література
Лекція 8.
Особистість і політика. Політичне лідерство
План лекції:
Політичне лідерство: сутність, функції, типи.
Політичні еліти та політичне лідерство в Україні.
1. Політичне лідерство: сутність, функції, типи.
Лідерство - важливий механізм об'єднання та мобілізації людей у будь-якій сфері суспільної діяльності. Лідер (від англійського «Іiаdег» - ведучий) - це член групи, за яким визнається право приймати відповідальні рішення для задоволення інтересів спільноти. Лідерство має неформальний та формальний аспекти. Неформальний аспект пов'язаний з індивідуальними якостями людини (лідерськими якостями) та визнанням права особи на лідерство з боку громади. Формальний бік лідерства - це статус, посада індивіда, його узаконене місце у суспільній ієрархії. Які мотиви політичного лідерства, тобто спонука включення людей у боротьбу за владу? В одних випадках вони егоїстичні (задоволення інтересів особи), в інших - соціоцентричні (піклування про інтереси громадян, соціуму). Ставлення лідера до влади також може стати двояким: автономним, коли цінністю є влада сама по собі, та інструментальним, коли, індивід, маючи владу, буде виборювати блага для себе чи колективу. З точки зору суспільних інтересів добре, коли поєднуються соціоцентричний мотив з інструментальністю, бо тоді влада в руках лідера проявляється як служіння суспільству. При поєднанні егоцентричності та автономності влада сприймається як гра чи як панування над іншими, а егоцентричності й інструментальності - як джерело багатства, слави, престижу . Політичний лідер повинен володіти низкою характерних рис чи якостей, серед яких здатність приймати рішення, які відповідають інтересам великих суспільних груп; популярність, уміння подобатись людям, завойовувати їх симпатії; міцна воля, готовність брати на себе відповідальність; гострий розум і політична інтуїція; організаторський талант; ораторські здібності. Ці якості рідко притаманні одній особі, тому у кожному колективі є люди, які мають ті чи інші риси. У колективному лідерстві представлені лі-дери-аналітики, лідери-ідеологи, лідери-організатори, лідери-оратори тощо. Американський дослідник М.Херманн виділив такі чотири типи політичного лідерства: лідер-прапороносець» (той, хто визначає мету і завойовує прихильників); лідер-комівояжер» (володіє талантом організовувати сили й засоби для реалізації програм); лідер-«маріонетка» (виразник інтересів групи, діє від її імені); лідер - «пожежник» (здатний швидко реагувати на зміну політичної ситуації).
Найбільш поширеною класифікацією політичного лідерства є типологія Макса Вебера, яка базується на способах легітимізації влади. Це - традиційне, раціонально-легальне і харизматичне лідерство. В основі традиційного лідерства є віра в те, що влада правителя пов'язана з традиціями народу. Харизматичне лідерство засновується на вірі підданих у винятковий талант, здібності лідера, який покликаний виконати певну місію. Раціонально - легальне лідерство базується на демократичних процедурах та існуючому законодавстві.
У діяльності лідерів виділяють три фази-функції: 1) функція оцінювання ситуації; 2) функція формування політики; 3) мобілізаційна функція.
Якості та функції загальнонаціонального лідерства.