- •І.Тематичний план
- •1. Сутність політики, її складові та соціальна роль.
- •2. Етапи становлення політичної науки.
- •3. Інструментарій та функції політології.
- •4. Структура політичних знань. Становлення політичної науки в Україні.
- •Лекція 2 Політична діяльність і влада. План лекції:
- •1. Сутність та концепції політичної влади.
- •2. Закономірності структури та функціонування політичної влади.
- •3. Поняття політичної діяльності, її мотиви, цілі, засоби.
- •4. Політична взаємодія та політичні відносини. Характер взає- мин політичних сил сучасного українського суспільства.
- •Лекція 3.
- •План лекції.
- •1. Витоки на основні етапи розвитку зарубіжної політичної думки. Політичні погляди Стародавнього Сходу.
- •2. Політична думка Стародавньої Греції та Стародавнього Риму.
- •3. Політико-релігійні доктрини Середньовіччя.
- •4. Політичні вчення епохи Відродження та Реформації. Н.Макіавеллі - фундатор світської політичної науки.
- •5. Політична думка Нового часу (XVII- перша половина хіХст.)
- •Лекція 3. Світові політико-ідеологічні доктрини та рухи План лекції:
- •1. Поняття політико-ідеологічних доктрин, їх види та інституціоналізація.
- •2. Лібералізм і неолібералізм. Ліберальний рух в Україні та світі.
- •3. Консерватизм і неоконсерватизм. Праві та правоцентристські партії України.
- •4. Комуністичний рух: мета, форми, перспективи.
- •5. Соціал-демократія у світі та Україні: історія, програмні цілі, досягнення.
- •Лекція 4.
- •План лекції:
- •1. Формування політичної думки в княжу добу історії України.
- •2. Політичні ідеї періоду Козаччини та Гетьманської держави.
- •3. Національне відродження і розвиток української політичної думки в XIX - початку XX ст.
- •4. Українська політична думка після національної революції 1917-1921 рр.
- •Лекція 5-6.
- •План лекції
- •1. Сутність, структура та функції політичної системи суспільства.
- •2. Політичні інститути: види, взаємодія та роль у політичній системі.
- •3. Типи політичних систем. Особливості політичної системи України.
- •Лекція 7. Політика та етнонаціональні відносини. План лекції:
- •1. Поняття етносу, нації та етнополітики.
- •2. Національна свідомість. Націоналізм, інтернаціоналізм, космополітизм.
- •3. Суб'єкти, принципи та види державної етнополітики.
- •4. Етнополітика української держави.
- •Лекція 8.
- •План лекції:
- •1. Політичне лідерство: сутність, функції, типи.
- •2. Політичні еліти та політичне лідерство в Україні.
- •Лекція 9. Політична культура План лекції:
- •1. Поняття політичної свідомості. Її структура, рівні, типи.
- •2. Поняття, структура та функції політичної культури.
- •3. Політична соціалізація: суб'єкти, фази, форми.
- •4. Стан та особливості української політичної культури.
- •Лекція 10. Міжнародні відносини та світовий політичний процес План лекції:
- •1. Зовнішня політика держав та міжнародні відносини.
- •2. Поняття геополітики, її основні концепції.
- •3. Міжнародні урядові та неурядові організації.
- •4. Глобальні проблеми сучасності та світовий політичний процес.
- •5. Україна в системі міжнародних відносин.
- •Тема 1. Історія світової політичної думки.
- •Рекомендована література Навчальна:
- •Наукова:
- •Питання для дискусій та самоконтролю:
- •Рекомендована література Навчальна:
- •Наукова:
- •Тема 2. Світові політико-ідеологічні доктрини та рухи
- •Рекомендована література Навчальна:
- •Наукова:
- •Іv. Критерій оцінювання знань
- •Екзаменаційні питання з курсу "Політологія"
- •V. Рекомендована література
3. Суб'єкти, принципи та види державної етнополітики.
Етнічна політика, як і будь-яка інша, має свої суб'єкти та об'єкти. її суб'єкти - це етнічні спільноти, держави різних форм правління та устрою (імперська політика, політика національної, федеративної чи союзної держави), політичні партії правого (консервативного) та право-центриського спрямування, національні (національно-визвольні) рухи і, в кінці-кінців, етнічно свідома особа. Об'єктами етнополітики є етнічні спільноти різного рівня цивілізаційного поступу та різного соціально-політичного статусу. До недавнього часу (до початку XX ст.) етнополітика великих держав і націй характеризувалася завойовницькими війнами, експансіонізмом, нищівною експлуатацією малочисельних і менш розвинених народів. У світі панували закони джунглів: перемагав і панував сильніший. З поширенням демократії, гуманізму на міжнародні відносини сформувались нові, цивілізовані принципи етнополітики: право націй на самовизначення, рівноправність націй і народностей, захист прав національних меншин, діалог сторін та укладення компромісів, рішуче заперечення шовінізму, екстремістського націоналізму та ін. Ці принципи знайшли відображення у міжнародному праві і підтримуються зусиллями національних держав та міжнародних організацій.
Як показує світовий досвід, реальна державна етнополітика може бути різною. З одного боку формуються механізми розв'язання етнополітичних проблем шляхом задоволення насущних потреб етнічних спільнот, узгодження дій етногруп та влади, надання етнічним групам відповідного організаційно-політичного та правового статусу, а з іншою - відверте нехтування вимогами етносів, і більше того, колонізація їх території представниками панівної нації, депортація на інші території, а то й відверта асиміляція чи етноцид. Так, нацисти винищували народи «неарійської раси» в концентраційних таборах, у США вдавались до резервації корінного населення (індіанців), комуно-радянський уряд має на своєму рахунку голодомор в Україні 1932-1933 рр., оголошення окремих народів зрадниками з наступною їх депортацією. В наслідок політики етноциду царського уряду кількість народів Російської імперії протягом часу її існування зменшилось із 180 до 100. У сучасній Росії тотально винищується непокірний Москві чеченський народ. Політична поведінка етногруп, які відстоюють власні інтереси також може бути різною. Тут можлива конструктивна співпраця з органами влади, іншими етносами, боротьба за досягнення автономного статусу, самоорганізація у вигляді общин, національно-культурних організацій, добровільна асиміляція чи добровільна міграція на нові території, в тому числі й за межі держави, сепаратизм - боротьба за власну самостійну державу. Етнічна асиміляція - це розчинення етносу у середовищі іншого, як правило, більш чисельного, пануючого у державі народу. У випадку, коли цей процес обмежується запозиченням лише культурних компонентів, він називається акультурацією. При повній асиміляції етнос втрачає свою мову, традиційну культуру, етнічну самосвідомість і перестає існувати.