- •І.Тематичний план
- •1. Сутність політики, її складові та соціальна роль.
- •2. Етапи становлення політичної науки.
- •3. Інструментарій та функції політології.
- •4. Структура політичних знань. Становлення політичної науки в Україні.
- •Лекція 2 Політична діяльність і влада. План лекції:
- •1. Сутність та концепції політичної влади.
- •2. Закономірності структури та функціонування політичної влади.
- •3. Поняття політичної діяльності, її мотиви, цілі, засоби.
- •4. Політична взаємодія та політичні відносини. Характер взає- мин політичних сил сучасного українського суспільства.
- •Лекція 3.
- •План лекції.
- •1. Витоки на основні етапи розвитку зарубіжної політичної думки. Політичні погляди Стародавнього Сходу.
- •2. Політична думка Стародавньої Греції та Стародавнього Риму.
- •3. Політико-релігійні доктрини Середньовіччя.
- •4. Політичні вчення епохи Відродження та Реформації. Н.Макіавеллі - фундатор світської політичної науки.
- •5. Політична думка Нового часу (XVII- перша половина хіХст.)
- •Лекція 3. Світові політико-ідеологічні доктрини та рухи План лекції:
- •1. Поняття політико-ідеологічних доктрин, їх види та інституціоналізація.
- •2. Лібералізм і неолібералізм. Ліберальний рух в Україні та світі.
- •3. Консерватизм і неоконсерватизм. Праві та правоцентристські партії України.
- •4. Комуністичний рух: мета, форми, перспективи.
- •5. Соціал-демократія у світі та Україні: історія, програмні цілі, досягнення.
- •Лекція 4.
- •План лекції:
- •1. Формування політичної думки в княжу добу історії України.
- •2. Політичні ідеї періоду Козаччини та Гетьманської держави.
- •3. Національне відродження і розвиток української політичної думки в XIX - початку XX ст.
- •4. Українська політична думка після національної революції 1917-1921 рр.
- •Лекція 5-6.
- •План лекції
- •1. Сутність, структура та функції політичної системи суспільства.
- •2. Політичні інститути: види, взаємодія та роль у політичній системі.
- •3. Типи політичних систем. Особливості політичної системи України.
- •Лекція 7. Політика та етнонаціональні відносини. План лекції:
- •1. Поняття етносу, нації та етнополітики.
- •2. Національна свідомість. Націоналізм, інтернаціоналізм, космополітизм.
- •3. Суб'єкти, принципи та види державної етнополітики.
- •4. Етнополітика української держави.
- •Лекція 8.
- •План лекції:
- •1. Політичне лідерство: сутність, функції, типи.
- •2. Політичні еліти та політичне лідерство в Україні.
- •Лекція 9. Політична культура План лекції:
- •1. Поняття політичної свідомості. Її структура, рівні, типи.
- •2. Поняття, структура та функції політичної культури.
- •3. Політична соціалізація: суб'єкти, фази, форми.
- •4. Стан та особливості української політичної культури.
- •Лекція 10. Міжнародні відносини та світовий політичний процес План лекції:
- •1. Зовнішня політика держав та міжнародні відносини.
- •2. Поняття геополітики, її основні концепції.
- •3. Міжнародні урядові та неурядові організації.
- •4. Глобальні проблеми сучасності та світовий політичний процес.
- •5. Україна в системі міжнародних відносин.
- •Тема 1. Історія світової політичної думки.
- •Рекомендована література Навчальна:
- •Наукова:
- •Питання для дискусій та самоконтролю:
- •Рекомендована література Навчальна:
- •Наукова:
- •Тема 2. Світові політико-ідеологічні доктрини та рухи
- •Рекомендована література Навчальна:
- •Наукова:
- •Іv. Критерій оцінювання знань
- •Екзаменаційні питання з курсу "Політологія"
- •V. Рекомендована література
2. Національна свідомість. Націоналізм, інтернаціоналізм, космополітизм.
Національна свідомість - це сукупність політичних, соціальних, економічних, моральних, релігійних поглядів, норм поведінки, звичаїв і традицій, ціннісних орієнтацій та ідеалів, які відображають особливості життєдіяльності національних спільнот. Ця свідомість включає ставлення народу до своєї історії та культури, свого політичного статусу, до представників інших націй, почуття патріотизму, національної гідності та гордості. Основою національної свідомості є національна самосвідомість, яка має об'єктом відображення власну спільноту. Вона виступає індивідуалізованою формою, що відображає, перш за все, ступінь засвоєння елементів загальнонаціональної свідомості окремими представниками нації. її поява пов'язана з утвердженням індивідом свого «Я» як невід'ємної частини певної спільноти («МИ») через зіставлення з представниками інших груп («ВОНИ»), порівнюючи ознаки, що вирізняють «ЇХ» від «НАС».
Національна свідомість, як і будь-яка інша, має психологічний (буденний, емпіричний) та теоретичний (ідеологічний) рівні. Національна ідеологія - це сукупність поглядів щодо інтересів нації і шляхів їх забезпечення. Вона має політичний зміст і стає засобом згуртування нації навколо мети розбудови власної державності. Близьким, але ширшим за змістом від «національної ідеології», є категорія «націоналізм». За висновком англійського вченого Ентоні Сміта, слово «націоналізм» має такі значення: усвідомлення належності до нації; ідеологія нації, яка включає способи реалізації національних прагнень; політичний рух за досягнення цілей нації; процес формування чи відродження націй і національних держав. Націоналізми бувають інтегральні (тоталітарні), які суворо підпорядковують особу інтересам нації і ратують за радикальні дії для їх досягнення, і демократичні, ліберальні, які з повагою ставляться до прав і свобод людини і громадянина, прав національних меншин, малочисельних народів, ведуть боротьбу у рамках існуючих законів та загальнолюдських норм моралі. Перший тип націоналізму (інтегральний) був домінуючим серед борців за суверенність України у 20-30-х рр. XX ст. (його ідеолог та провідник - Д. Донцов), другий - культивувався в українському суспільстві, починаючи з середини 40-х рр. Його сповідували українські дисиденти (Л. Лук'яненко, М. Горинь, В. Чорновіл та ін.) та використовують сучасні національно-демократичні та націоналістичні партії. Серед них Народний рух України (1993), Конгрес українських націоналістів (1993), Організація українських націоналістів (1995).
Ядром націоналізму (національної свідомості і самосвідомості) є національна ідея - уявлення про ідеальне влаштування життя нації та шляхи реалізації цього ідеалу. В національній ідеї також відображається те, заради чого вона існує, її місце серед інших народів, історична місія. На різних етапах розвитку нації національна ідея видозмінюється, набирає актуального змісту. Так, наприкінці 80-90-х рр. XX ст. сенс української національної ідеї зводився до мети розбудови суверенної національної держави. Сьогодні національна ідея українців зосереджена на завданні входження до європейських та євроатлантичних структур, від чого залежить подальша доля українського народу.
Одним із різновидів націоналізму, його радикальним виявом є шовінізм - ідеологія і політична практика, спрямована на розпалювання міжнаціональної ворожнечі та ненависті. Термін «шовінізм» походить від прізвища солдата французької армії Шовіна - фанатичного прихильника завойовницьких походів Наполеона. Шовінізм, як правило, проявляється тоді, коли в державі один з етносів сягає привілейованого стану й намагається будь-що зберегти свої панівні позиції або, коли має місце поневолення і гноблення великими і сильними націями менш розвинутих і залежних народів. Тоді прийнято говорити про великодержавний шовінізм (наприклад, російський великодержавний шовінізм за часів царату та Радянського Союзу).
Космополітизм базується на ідеї світового громадянства. Він пропагує відмову від національних традицій, патріотизму. Його проявами є бездумне запозичення іноземних зразків і технологій, схиляння перед усім закордонним тощо. Космополітизм слід відрізняти від інтернаціоналізму, який є ідеологією і політикою, що виражає співпадання корінних інтересів націй і прагнення до об'єднання зусиль різних народів для їх реалізації. Нині активно відбувається інтернаціолізація виробництва, інформаційного та освітнього простору, наукових досліджень, екологічних та інших проблем.