14.5. Методи визначення економічних збитків

Існує декілька підходів щодо визначення збитків (в основному пов'язаних із забрудненням) від порушень стану навколишньо­го природного середовища, які із різним ступенем повноти вра­ховують витрати, що виникають унаслідок забруднення середо­вища та негативних змін його стану. Пропонуються способи і методи розрахунку в натуральному вираженні, наводяться деякі залежності між ступенем забруднення середовища і розміром шкоди, заподіяної цим явищем. Однак грошове вираження збит­ків визначається досить суперечливо: одні пропонують визнача­ти за витратами валової продукції; інші - за приведеними ви­тратами на заходи по ліквідації наслідків забруднення і на від­творення продукції, що втрачається; треті - за зміною економіч­ної оцінки ресурсу.

Можна розраховувати за балансовою вартістю пошкоджених фондів та об'єктів, можна здійснити розрахунки за таксами та встановленими тарифами.

Проте майже в усіх випадках недостатньо уваги надається визначенню ефективності здійснення природоохоронних захо­дів. При визначенні економічних збитків слід пам'ятати, що не можна соціально-економічні збитки зводити лише до матеріаль­них, що це не реальні матеріальні блага, не створена вартість, а матеріальні блага і вартість, які не можуть бути створені в результаті погіршення стану навколишнього природного середо­вища. Виходячи з цього, під еколого-економічними збитками слід розуміти різницю між сукупним суспільним продуктом, який міг би бути одержаний на основі раціонального викорис­тання природного середовища, і сукупним суспільним продук­том, одержаним при допущених порушеннях навколишнього природного середовища. Саме недоодержаний сукупний продукт суспільство змушене компенсувати.

Визначення еколого-економічних збитків може здійснюва­тися за такими напрямками:

• прямі розрахунки втрат (метод контрольних районів);

• непряма емпірична оцінка (за методиками, які затверджуються у встановленому порядку);

• аналітичний (статистичний) метод.

Можна використовувати і комбіновані методи, однак слід мати на увазі, що отримані за різними методиками розрахункові дані не завжди порівнювані. Прямі розрахунки еколого-економічних збитків, наприклад у галузі рослинництва, можна у загальному вигляді здійснити за такою формулою:

де С_і - показник, що служить для переведення натуральних величин втрат врожаю і-ї культури у вартісне вираження, грн./ц; У_иі та У_к - урожайності і-ї культури відповідно в досліджуваному (забруд­неному) районі та в контрольному (чистому), ц/га; Si - посівна площа і-ї культури в досліджуваному районі.

Статистичні методи розрахунку збитків ґрунтуються на кореляційно-регресивному аналізі впливу різних чинників, у тому числі й забруднення навколишнього природного середовища, на досліджувані показники. Важливим аспектом здійснення цих розрахунків є інформаційне забезпечення.

Емпірична оцінка збитків від забруднення атмосферного повітря здійснюється за такою формулою:

де у - константа, що показує розмір шкоди, яка завдається при надхо­дженні в навколишнє природне середовище 1 т умовної забрудню­ючої речовини, грн./умовну т; G - коефіцієнт відносної небезпеки забруднення атмосфери в межах окремих територій (житлової забудови, промисловості, с/г угіддя, рекреаційні, лісові тощо), ви­значається як середньозважена по всій площі забруднення і зале­жить від різновидів територій, зони забруднення; f — коефіцієнт розсіювання домішок, який залежить від фракційного складу і швидкості осідання частинок (пил, краплини рідини, газоподібні речовини); М - порівнювана маса усіх забруднюючих речовин, що надходять у навколишнє середовище від джерела забруднення (ум. т) визначається за формулою:

де т_і - річна маса викиду і-ї речовини; А, - показник відносної агре­сивності, який обернено пропорційний до ГДК (умовних т/т) і орієнтовно може бути розрахований за формулою:

А = 1 / ГДК

де ГДК - граничне допустима концентрація речовини. Тоді дана формула матиме такий вигляд:

Коефіцієнт не має розмірності і може бути розрахований за формулою:

де S - загальна площа зони активного забруднення; Si - площа частили зони активного забруднення, що належить до території і-го типу;

Gi - показник відносної небезпеки забруднення терито­рії і-го типу;

п - кількість типів території, що потрапили до зони активного забруднення.

Зона активного забруднення для стаціонарних джерел за­бруднення висотою вище 10м являє собою кільце, обмежене дво­ма радіусами: r - внутрішній та R - зовнішній, які також мо­жуть бути розраховані:

r = 2 h

де h - висота джерела викиду забруднюючих речовин;  - темпера­турна поправка для визначення висоти викиду, що може бути розрахована за такою формулою:

де Т - середньорічне значення різниці температури викиду на вихо­ді з джерела забруднення та температури атмосферного повітря.

Коефіцієнт розсіювання (f) можна знайти за такими форму­лами:

а) для газоподібних домішок з дуже малою швидкістю осі­дання (менше 1 см/с):

де и - середньорічний модуль швидкості вітру.

б) для частинок, що осідають із середньою швидкістю (від 1 до 20 см/с):

в) для великих частинок, що осідають зі швидкістю понад 20 см/с:

Оцінка збитків від забруднення водних ресурсів здійснюєть­ся за такою формулою:

де у - залежить від народногосподарського значення водного джерела, що зазнає забруднення.

Витрати, спрямовані на компенсацію збитків, непродуктивні, а спрямовані на попередження економіко-екологічних збитків -продуктивні. Перші витрати пасивні, другі - активні. Добре, якщо активні випереджають пасивні.

Відношення збитків (3) від порушень навколишнього природ­ного середовища у вартісному вираженні до всього створювано­го суспільного продукту (ССП) показує рівень розвитку охорони навколишнього природного середовища, а також ступенів нега­тивного впливу виробничої діяльності на природу (К):

В ідеалі, К = 0. Це стане можливим, коли будуть створені принципово нові екологічні технології.

В основу методики визначення економічних збитків може бути покладена й економічна оцінка природних ресурсів. Отже, зага­льний розмір економічних збитків, його точний прогноз у майбу­тньому абсолютно необхідні для визначення коштів на здійснен­ня заходів з охорони навколишнього природного середовища як в цілому по країні, так і для оцінки раціонального природокори­стування на окремо взятому підприємстві.