Компоненти інформаційної культури:

13. Розуміння сутності інформації й інформаційних процесів, їх ролі в пізнанні навколишньої дійсності і творчій діяльності людини, у керуванні технічними і соціальними процесами, їх ролі в забезпеченні зв’язку всього живого з навколишньою дійсністю.

14. Розуміння проблем передачі, оцінки і виміру інформації, її сприйняття і осмислення.

15. Уміння організовувати пошук інформації (Inet) для вирішення поставленого завдання.

16. Уміння правильно, чітко й однозначно формулювати свою думку в зрозумілій для співрозмовника формі.

17. Уміння здійснювати постановку задачі, формулювати мету, висувати гіпотези, формулювати висновки, узагальнювати спостереження, передбачати наслідки прийнятих рішень, вміти їх оцінювати.

18. Уміння планувати послідовність операцій і дій, розробляти програму спостережень, дослідження, експерименту.

19. Навички роботи з ПК: уміння достатньо швидко вводити інформацію з клавіатури і працювати з графічним інтерфейсом програм за допомогою миші; уміння користуватися операційною системою і прикладним програмним забезпеченням загального і предметно-орієнтованого призначення, системами телекомунікацій.

20. Уміння вчасно звертатися до ЕОМ для розв’язання задач з будь-якої області теорії і практики.

21. Розуміння сутності штучного інтелекту.

22. Уміння формалізувати наявні знання і будувати інформаційні моделі досліджуваних процесів і явищ, а також аналізувати їх за допомогою засобів НІТ.

Знання про авторські права на ПК програми, про існуючі закони, які забороняють нелегальне копіювання і використання програмного забезпечення, та дотримання цих законів.

Дотримання етичних норм при публікації інформації в Internet.

Інформаційна культура в учнів загальноосвітніх та професійних навчальних закладів формується в результаті вивчення всього комплексу дисциплін, які вони вивчають. Але особливе значення належить курсу інформатики, тому що в процесі його вивчення в учнів формується найбільша кількість компонентів інформаційної культури.

Базовою складовою інформаційної культури є комп'ютерна грамотність.

КОМП'ЮТЕРНА ГРАМОТНІСТЬ - це сукупність знань та вмінь необхідних для використання комп'ютерні засоби для розв'язання завдань професійної, освітньої, соціальної та інших сфер діяльності людини.

Комп'ютерна грамотність передбачає можливість використання комп'ютера в якості засобу діяльності так само вільно, як сучасна людини вільно володіє навичками письма та рахування.

Відповідно до вищесказаного, одна з найважливіших цілей сучасної української школи - формування комп'ютерної грамотності підростаючого покоління.

13. Диференційоване навчання інформатики. Профільна диференціація.

Диференційоване навчання – це один із способів досягнення всім дітьми загальноосвітньої мети навчанні з урахуванням їх індивідуальних особливостей. Базовий навчальний план для старшої профільної школи має передбачати можливість різних варіантів комбінацій навчальних курсів, що мають забезпечувати гнучку систему профільного навчання. Ця система складається з курсів таких типів: базові загальноосвітні, профільні загальноосвітні та курси за вибором. Розглянемо місце інформатики у цій системі. Інформатики серед базових загальноосвітніх курсів немає. Це пояснюється тим, що передбачається збільшення кількості годин на інформатику в основній школі. Воно дозволить учням освоїти обов’язковий загальноосвітній мінімум змісту освіти, що забезпечить їм формування інформатичної грамотності. Окрім того, специфіка інформатики як науки полягає в тому, що вона забезпечує своїми методами, засобами, технологіями інші галузі знання, пізнавальну та практичну діяльність людини. Тому недоцільно вивчати курс інформатики на старшій ступені навчання, а доцільнішим уявляється профільне навчання інформатики, орієнтоване на запити кожного конкретного профілю. Зауважимо, що можливе також вивчення інформатики і на базовому, мінімальному рівні, хоча вона й не ввійшла до обов’язкових предметів. Вона може увійти до змісту того чи того профілю залежно від спеціалізації освіти в ньому.

Навчання інформатики та ІТ у ЗНЗ здійснюється на трьох рівнях: початковому, середньому (базовому), старшому (профільному навчанні).

На початковому (пропедевтичному) рівні відбувається початкове ознайомлення школярів з комп’ютером, формуються перші елементи інформатичної культури в процесі використання навчальних ігрових програм, найпростіших комп'ютерних тренажерів та ін.

Базовий курс забезпечує обов’язковий загальноосвітній мінімум підготовки учнів з інформатики. Він спрямований на оволодіння учнями методами і засобами ІТ розв’язування задач, формування навичок свідомого і раціонального використання комп’ютера у своїй навчальній, а потім професійній діяльності.

Старший рівень — це продовження освіти в галузі інформатики як профільного навчання, диференційованого за обсягом і змістом залежно від інтересів та спрямованості допрофесійної підготовки школярів. Значна частина пропонованих для школярів старших класів профільних курсів безпосередньо пов’язана з вивченням сучасних ІКТ технологій. Зокрема, для шкіл і класів природничо-математичного профілю є можливим поглиблене вивчення програмування і методів обчислювальної математики, моделювання, для суспільно-гуманітарного профілю — уявлення про системний підхід у мовознавстві, літературознавстві, історії тощо.

У процесі вивчення ІТ у базовому та профільних курсах інформатики, з одного боку, повинні одержати розвиток та конкретизацію всі шість основних змістових ліній інформатики (інформаційні процеси, представлення інформації, алгоритми, формалізація та моделювання, ІТ, телекомунікації), з іншого боку, ці змістові лінії виступають науковою основою ІТ, які вивчаються в школі. На відміну від різних технологій ІТ має предметом і результатом праці інформацію, а знаряддям праці комп’ютер. Ідеї формалізації та моделювання є основою для розуміння сутності ІТ. Важливим є те, що формування уявлень про наукові основи ІТ про загальні ідеї формалізації будуть сприяти виробленню в учнів широкого, універсального погляду на всю сукупність явищ, що вивчаються, відтворення єдиної наукової картини світу.

Профільне навчання – вид диференційованого навчання, який передбачає врахування освітніх потреб, нахилів і здібностей учнів і створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення, що забезпечується за рахунок змін у цілях, змісті, структурі та організації навчального процесу.

Мета профільного навчання – забезпечення можливостей для рівного доступу учнівської молоді до здобуття загальноосвітньої профільної та початкової допрофесійної підготовки, неперервної освіти впродовж усього життя, виховання особистості, здатної до самореалізації, професійного зростання й мобільності в умовах реформування сучасного суспільства. Профільне навчання спрямоване на набуття старшокласниками навичок самостійної науково-практичної, дослідницько-пошукової діяльності, розвиток їхніх інтелектуальних, психічних, творчих, моральних, фізичних, соціальних якостей, прагнення до саморозвитку та самоосвіти.

Основними завданнями профільного навчання є:

1) створення умов для врахування й розвитку навчально-пізнавальних і професійних інтересів, нахилів, здібностей і потреб учнів старшої школи в процесі їхньої загальноосвітньої підготовки;

2) виховання в учнів любові до праці, забезпечення умов для їхнього життєвого і професійного самовизначення, формування готовності до свідомого вибору і оволодіння майбутньою професією;

3) формування соціальної, комунікативної, інформаційної, технічної, технологічної компетенцій учнів на допрофесійному рівні, спрямування молоді щодо майбутньої професійної діяльності;

4) забезпечення наступно-перспективних зв’язків між загальною середньою і професійною освітою відповідно до обраного профілю.

Профільне навчання ґрунтується на таких принципах:

- фуркації (розподіл учнів за рівнем освітньої підготовки, інтересами, потребами, здібностями і нахилами);

- варіативності й альтернативності (освітніх програм, технологій навчання і навчально-методичного забезпечення);

- наступності та неперервності (між допрофільною підготовкою і профільним навчанням, професійною підготовкою);

- гнучкості (змісту і форм організації профільного навчання, у тому числі дистанційного; забезпечення можливості зміни профілю);

- діагностико-прогностичної реалізованості (виявлення здібностей учнів з метою їх обґрунтованої орієнтації на профіль навчання).

Профільне навчання здійснюється у загальноосвітніх навчальних закладах різного типу: однопрофільних і багатопрофільних школах, спеціалізованих школах, ліцеях, гімназіях, колегіумах.