2. Наочні методи:

• показ – це навч. метод, що являє собою сукупність прийомів, дій і засобів, за допомогою яких в учнів створюється наочний образ предмета, котрий вивчається, формується конкретне уявлення про нього. :Його види:

• ілюстрування – використов. як допоміжний при словесному методі, для того, щоб яскравіше увиразнити думку педагога (плакати, схеми, таблиці, карти, малюнки на дошці, моделі, муляжі);

• демонстрування – характеризується рухливістю засобу показу (навч. кінофільм, діюча модель техніки, комп’ютерний показ);

3. Практичні методи:

• вправи – планомірно організоване, свідомо осмислене багаторазове повторення певних дій і прийомів, які ускладнюються, з метою формування, закріплення та вдосконалення практичних навичок і вмінь учнів (підготовчі, вступні, пробні, тренувальні, творчі, контрольні вправи);

• лабораторні роботи – призначені для вивчення певних понять за допомогою ПК;

• практичні роботи – для застосув. отриманих знань під час вирішення практичних завдань;

• інструктаж – короткі, лаконічні й чіткі вказівки щодо виконання тих чи інших дій;

4. Методи контролю й самоконтролю (усний, письмовий, лабораторний і самоконтроль контроль, самостійна робота учнів);

5. Репродуктивні та проблемно-пошукові методи;

6. Індуктивні та дедуктивні методи:

• індуктивний метод – вчитель викладає спочатку факти, демонструє прикладами, підводячи учнів до узагальнень, формулювання означень, законів. Учні засвоюють факти і самостійно роблять висновки, формулюють теореми;

• дедуктивний метод – спочатку вчитель повідомляє формулу, закон, а учні сприймають ці факти і формулюють наслідки, що з них випливають.

7. Методи активізації навчально-пізнавальної діяльності:

• ігрові методи – інсценування та ділова гра;

• імітаційні неігрові методи – аналіз конкретної ситуації, мозкова атака (колективне продукування якомога більше нових ідей);

• неімітаційні методи – лекція-дискусія, лекція-прес-конференція.

Викладання навчального предмету «Інформатика» у 10-11 класах запізнюється з формуванням інформаційної в середні і молодші класи пояснюється, наступними обставинами.

По-перше, тим, що дуже важлива роль курсу інформатики у формуванні світогляду учнів, у формуванні в них системно – інформаційної картини світу. Інформаційна картина світу доповнює вже звичну для школяра матеріально 0 енергетичну картину світу. І дозволяє поставити в один ряд такі базові категорії як «речовина», «енергія» і «інформація». Інформаційна картина світу дозволяє також описувати складні біологічні, суспільні і технічні системи з урахуванням закономірностей інформаційних процесів, що пов’язані з одержанням, збереженням, обробкою і передачею інформації.

По-друге, важливо сформувати в учнів операційний стиль мислення, що розглядається як сукупність таких основних умінь: планування структури дій, пошук інформації, побудова інформаційних моделей і т.п. Але в старшокласників світогляд і стиль мислення практично вже склалися і нові їх форми вони сприймають більш важко.

По – третє, у курсі інформатики школярі повинні оволодіти інформаційними технологіями на практиці, щоб потім їх використовувати як засіб розв’язання задач інших навч. дисциплін. Перенесення курсу інформатики в середні і молодші класи вимагає не тільки адаптації змісту предмета до вікових особливостей і можливостей учнів, а й корінного перегляду як змісту, так і методики викладання, залежно від задач і цілей курсу.

До 12 років не більше 15 хв.

До 15 років не більше 30 хв.

Перевага мимовільної уваги, немає алгоритмічного мислення. Потрібен для молодших школярів спец. клас.

І по – четверте, комп’ютер дозволяє перетворити курс інформатики в цікаву гру – подорож у країну роботів, черепах та інших героїв.

11. Вимоги до рівня знань та вмінь учнів з інформатики. Комп’ютерна грамотність, інформаційна культура учнів. Освітній стандарт з інформатики. Рівнева і профільна диференціація. Вивчення інформатики в школах i класах з поглибленим теоретичним i практичним вивченням інформатики.

Інформаційна культура є частиною загальної культури людини і суспільства.

Інформаційну культуру трактують, як уміння користуватися інформаційними технологіями, здатність формалізувати знання таким чином, щоб уводити їх в автоматизовані системи, а також знання юридичних і етичних норм у цій сфері.