5. Освіта, література, книгопереписувааня княжої доби

Заснуванням шкіл в Україні уславився князь Костянтин Острозький, який створив кілька шкіл на Волині, з-поміж яких найвідоміша — Острозька академія. У ній викладали філософію, богослов'я, математику, астрономію, церковнослов'янську, грецьку, латинську й польську мови; лекції читали як українські вчені, так і іноземні. Найголовнішою пам'яткою Острозької академії є видання повної слов'янської Біблії 1581 р., текст якої з невеликими змінами, унесеними в XVIII ст., і досі використовується в православних церквах. Найбільше над виданням Біблії працював ректор академії Герасим Смотрицький, видатний філолог і богослов. Серед усіх братських шкіл найбільше значення мала Київська, заснована в 1632 р. в статусі колегії. Нею опікувався митрополит Петро Могила, після смерті якого заклад було перейменовано на його честь. У Києво-Могилянському колегіумі викладання велося латиною. Студенти цього закладу мали безпосередній доступ до досягнень європейської науки й мистецтва. Саме Києво-Могилянська академія дала світові філософа й письменника Григорія Сковороду, ученого Михайла Ломоносова, композиторів Максима Березовського й Дмитра Бортнянського, архітектора Івана Григоровича-Барського, державних і військових діячів Семена Палія та Івана Мазепу. Про високий рівень освіти в Україні залишив спогад сирійський мандрівник Павло Алепський, приємно здивований чудовою рисою українців: «Усі вони, за винятком небагатьох, навіть більшість їхніх жінок і дочок, уміють читати... У землі козаків усі діти вміють читати, навіть сироти». Головним жанром літератури були літописи. Серед найдавніших літописів , що дійшли до нашого часу в оригіналі: Лаврентіївський (1377 р.), написаний ченцем Лаврентієм для суздальського князя. Найдавнішим літописом є «Повість временних літ» датована 1113-1114 рр. автором якої досить часто називають Нестора-літописця. Написані всі давньоруські книжки на спеціально підготовленій для цього шкірі, ща називалася «пергамент». Основними осередками переписування книжок були монастирі, а переписувачами – ченці. За переписування бралися і світські люди, навіть князі та княгині, оскільки це було благородною справою. Отже, Київська Русь залишила нам багату історико-культурну спадщину, яка вплинула на формування суспільно-пол. устрою, права, культури усіх східнослов’янських народів.

4. Ярослав Мудрий та його доба

Ярослав Мудрий народився в 980 році. Це другий син Володимира Красне Сонечко і полоцької князівни Рогнеди. В дитинстві він страждав від паралічу ніг. Параліч пройшов в 988 році після сильного нервового потрясіння, залишилася тільки хромота, яка йому зовсім не заважала. 1015 року помер великий київський князь Володимир. В останні тижні життя Володимир спробував передати престол всупереч усталеній традиції, одному із своїх молодших улюблених синів, народженому в християнському шлюбі від візантійської принцеси Анни - Борисові, з чим не могли змиритися старший син Ярослав і його зведений старший брат Святополк. Отже по смерті Володимира за Київський престол почалася кривава боротьба і лише через двадцять з лишком років після смерті князя Русь знову стала єдиною. Ставши "самовластцем", Ярослав пішов по шляху батька. Він послав у великі міста і землі своїх синів і вимагав від них повної покори. Відтворена єдність Русі, зосередження влади в руках великого князя, підпорядкування Києву окремих російських земель, за допомогою направлення туди великокнязівських синів-намісників стало тією політичною основою, на якій розвинулися нові господарські процеси, розквітли міста, ускладнилося громадське життя, рушила вперед культура країни. Виникла найдавніша частина збірника норм давньоруського права -"Руська Правда", норми якої діяли на всій території Русі.

Отже, Ярослав Мудрий ввійшов в історію не тільки як великий державний діяч. Не володіючи фізичною силою, будучи кульгавим, Ярослав був хоробрим воїном і хоробро вів військо в бій. Ярослав залишився в історії як великий містобудівник. При ньому в Києві був побудований нове "Місто Ярослава". Були споруджені численні церкви. У той час у Києві нараховувалося близько 400 церков. На честь перемоги над ворогами Ярослав вибудував так звані "Золоті ворота", що вражали іноземців своєю пишнотою. Ярослав був ревним поборником створення, відкриття шкіл, розвитку грамотності. При ньому були створені перші бібліотеки, одержала визнання і підтримку перекладацька діяльність. Багато книг древніх авторів, творів візантійських батьків церкви й істориків були переведені на слов'янську мову. Час Ярослава - час внутрішньої стабілізації, що сприяла зростанню міжнародного авторитету Русі. Своїми діяннями цей князь заслужив у нащадків прізвисько Мудрий. Помер він у 1054 році в Вишгороді. Похований у збереженій до нашого часу мармуровій труні в церкві Святої Софії в м. Києві.