Вокальна творчість

Пісні Малера були творчою лабораторією, де готувався образно-інтонаційний ряд його симфоній. В них органічно поєдналися традиції класичної та романтичної музики. У виборі текстів пісень переважну роль має романтична поезія а також тексти німецьких народних пісень та балад зі збірки “Чарівний ріг хлопчика”. На власні вірші композитор написав цикл “Пісні мандрівного підмайстра” (1884). Створюючи цей вокальний цикл, композитор спирався на традиції Шуберта. Образний зміст пісень – це мрійливі мандри парубка-жебрака на тлі картин природи та драма нерозділеного кохання.

Кожна з вокальних мініатюр – це один акт цієї драми:

1. “Коли грають весілля моєї милої” – гірка скарга.

2. “Йшов я вранці серед поля” – юнацьке милування красою природи.

3. “Кинджал, як полум’я, жагучий” – гіркий вибух болю.

4. “Блакитні очі” – сумне розставання з минулим та емоційне просвітлення.

Тональний план пісень:

1. d – B – g

2. D – H – Fis

3. d – b

4. e – C – F

Особливості музичної мови – це поєднання ліричного наспіву з речитативними фразами; використання ритмоінтонацій інструментального типу (у 3-ій пісні – драматичне скерцо, у 4-ій – траурний марш). Малер не використовує куплетних форм. У 1-ій пісні – тричастинна репризна форма з варіантними змінами, в інших – драматургія образних зіткнень.

Велику роль в розкритті образів грає оркестр. Новаторство Малера – у симфонізації пісенного жанру. Оркестрова партія дуже насичена, оркестр неодноразово виступає на перший план. Новаторським є також використання своїх віршів, написаних в народному стилі.

Симфонічна творчість

Як і Бетховен, Чайковський, Шостакович, Малер мав конфліктне світосприйняття, він яскраво втілив гострі проблеми та протиріччя свого часу. Малер вважав симфонію проповіддю ідеалів загального братерства. Йому була близька ідея Скрябінської “Містерії” , так, ідея його 8-ї симфонії (кульмінації його симфонічної творчості) – тріумф душі після смерті у вселенському, космічному масштабі.

Тип Малерівського симфонізму – лірико-драматичний (близький до симфонізму Чайковського).

Стиль Малера – поліфонно-гармонічний. Використовуються усі види поліфонії. Гармонія – класична, вагнерівська, сучасна з імпресіоністичними рисами.

Особливості інструментовки:

• поєднання чистих та мішаних тембрів,

• використання тембрових комплексів,

• багато контрастів,

• часто соло окремих інструментів,

• темброві парадокси,

• тяжіння до величезних оркестрових мас з одного боку, з іншого – до камерності.

Нові творчі прийоми пов’язані з введенням у симфонію слова, поетичного тексту. Малер розвинув лінію “пісенного симфонізму”, продовжуючи традиції Шуберта. Принцип народження симфонії з пісні знайшов різноманітне втілення. Це симфонізація пісенних тем або включення пісні як самостійної частини.

Пісенні теми, входячи в симфонічну сферу, одержують новий смисл, особливе значення у драматургії.

Вокальні симфонії – Друга, Третя, Четверта, Восьма та “Пісня про землю”, інші – інструментальні.

Симфонія № 1

D-dur

Створювалася з 1884 по 1888 рік. Прем’єра відбулася у Будапешті під назвою “Титан” (за одноіменним романом Жана Поля). З романом симфонію споріднює ідея гармонії наївного юнака з природою, тема трагічних зіткнень ідеалів з дійсністю. Ранньоромантичний зміст роману композитор збагатив, він втілив, за його словами, “повну сил героїчну людину, його життя та страждання, боротьбу, опір долі”. В процесі попередньої роботи композитор дав частинам симфонії програмні назви:

Перший том “З днів юності”:

1. Весна без кінця;

2. На усіх вітрилах.

Другий том “Людська комедія”:

1. Траурний марш в манері Калло;

2. З пекла в рай.

Але програмність Малера значно відрізняється від сюжетно-літературної програмності Берліоза або Штрауса. Для Малера головне – це загальна ідея, “симфонічна концепція”. Програмні назви підбираються вже потім, для роз’яснення задуму слухачам. В остаточному варіанті Малер зняв програмні назви, довіряючи слухацькому сприйняттю.

В симфонії велике місце займають образи природи, особливо в першій частині. “У Малера ставлення людини до природи дано у розрізі активному та героїчному. Природа розв’язує сили людини, укріплює його мускули для боротьби. Пасторальне у Малера постійно переходить у героїчне” (І. Соллертинський). Основна тема симфонії – становлення особистості.

І частина – сонатне allеgro, D-dur.

Вступ - пасторального характеру. Картина пробудження природи. Тема природи – низхідні кварти у дерев’яних духових на тлі органного пункту, “мотив зозулі” (ця інтонація низхідної кварти об’єднує тематизм усіх чотирьох частин), перегукування мідних.

Друга тема – “підземних сил” – темна, “повзуча”, у низькому регістрі – протистоїть світлим початковим темам.

Експозиція цілком побудована на інтонаціях другої пісні з “Пісень мандрівного підмайстра”, пройнята народо-пісенною стихією. Форма – подвійна варіантна експозиція: АВС – перша строфа, А1ДС1 – друга строфа. АВ – головна партія, С – зв’язуюча партія, А1Д – побічна партія, С1 – заключна.

Розробка має 4 розділи:

перший – на темах вступу, новий мотив колискової;

другий – розробковий, тема головної п., нова тема у хора валторн, мотив колискової;

третій – становлення теми фіналу, кульмінація – набат;

четвертий – близький до другого розділу.

Реприза та кода – це єдина хвиля динамічного наростання, де стверджуються усі теми юнака-підмайстра.

ІІ частина – грубуватий австрійський лендлер A-dur. Форма складна тричастинна. Основна тема близька до пісні Малера “Ганс і Грета” – з енергійною квартовою інтонацією та акцентованим затактом.

Тріо F-dur – ліричне, вишукане, граціозне, це томний віденський вальс. Фактура складна, співуча. Це полімелодійний комплекс: скрипки, гобой, віолончелі пиццікато (характерний ритм віденського вальсу – половинна, чверть).

ІІІ частина – d-moll. Написана під враженням від картин та гравюр французького художника епохи Відродження Жака Калло, одного з засновників гротеску в образотворчому мистецтві. Другий виток художнього задуму композитора – дитячий лубок “Поховання мисливця”, де лісові звірки ховають мисливця.

Композитор намагався втілити таємну радість під маскою скорботи – траурна музика переплітається з трактирними веселощами.

Форма складна тричастинна А В А₁ С А₂ А₃ А₁

А – мінорний варіант вуличного наспіву “Братику Мартін” в основі одинадцятиголосного канону. Карикатурний характер траурного маршу підкреслюється тембровими парадоксами: контрабас з сурдиною у високому регістрі, фагот у високому регістрі, флейта – у низькому “Все повинно звучати неясно та глухо, ніби перед нами проходять тіні” (Малер).

В – цигансько-угорські танцювальні награвання, вносять контраст у сферу низького.

С – тріо G-dur – світла, пісенна тема з пісні “Блакитні очі” (автоцитата). Вона звучить як спогад про прекрасне та вносить яскравий контраст між низьким та піднесеним.

В репризі – знов траурна хода, яка поступово віддаляється.

Конфлікт між автором-героєм та світом людської комедії втілився у протиставлення пародії на чужу банальну музику та цитати з свого твору.

Кульмінаційний центр всієї симфонії – ІV частина (а-moll-D-dur) драма надбання істини. Форма – сонатне allegro.

Вступ – вихор пасажів струнних та патетичні оклики мідних. “Як блискавка з темних хмар, як крик пораненого у саму глибину серця” (Малер).

Тема головної партії (f-moll) – рішуча, вольова, з рисами маршу та призивними інтонаціями (вперше була у розробці першої частини). Звучить у духових мідних інструментів на тлі пасажів у струнних.

Побічна партія (Des-dur) – кантиленна, палка, у дусі романтичної оперної арії, нагадує млосний ліричний образ з тріо другої частини. Форма – дві строфи з доповненням.

Розробка-реприза – єдиний комплекс тем.

Три хвилі розвитку – це три етапи боротьби за надбання істини. На гребні кожної хвилі з’являється нова група тем піднесенно-хорального складу – теми істини. Квартові інтонації вказують на спорідненість з темами природи.

Реприза дзеркальна. Побічна партія – F-dur, головна – f-moll.

Кода – D-dur – гімнова, урочиста, переможна. Висхідний гімновий мотив у мідних – це мотив надбання істини. Герой стверджує віру в майбутнє.

Самостійна робота №4

Тема:Творчість Г.Малера.

Мета: ознайомитися з життям та творчістю великого австрійського композитора – симфоніста другої половини ХІХ–поч.ХХ ст. Г. Малера.

ПЛАН

1.Відображення в творчості протиріч та конфліктів епохи.

2.Стилістичний зв’язок вокальної та симфонічної творчості.

3.Характеристика основних етапів життєвого і творчого шляху.

4.Стильові традиції пізнього романтизму та експресіонізму.

5. Значення малерівського симфонізму ,який підвів підсумок розвитку жанру та став якісно новим явищем.

Література:

1.Істория зарубежной музыки,вып.5,ред.Нестьев И.–М.,1988,с228–296.

2.Неболюбова Л., Музыкальная культура Германии и Австрии на рубеже 19–20 века.-К.,1990,с.15–42.

Навчальний посібник з світової музичної літератури. Укладач –

Остапенко О. Н. Сєверодонецьк, 2004, с11–14.

Завдання: підготуватися до опитування.

Самостійна робота №5.

Тема: Г. Малер. Особливости симфонії №1.

Мета: Ознайомитися з особливостями задуму, драматургії, музичної мови симфонії №1.

ПЛАН

1.Історія створення. Тип літературної програмності.

2.Зв’язок із циклом для голосу та оркестру «Пісні мандруючого підмайстра».

3.Становлення ідеї «набуття істини»,наскрізний розвиток тематизму.

4.Значення гротескних образів.

5.Жанрові витоки тематизму.

Література:

1.Барсова И.,Симфонии Малера.– М.,1976.

2.Неболюбова Л., Музыкальная культура Германии и Австрии на рубеже 19–20 веков.–К.,1990,с.15–42.

3. Навчальний посібник з світової музичної літератури. Укладач – Остапенко О. Н. Сєверодонецьк, 2004, с.15–18.

Завдання: Скласти тези.