5. Пленум

Додатковими джерелами кримінального права вважаються постанови Пленуму Верховного Суду України (ПВСУ) та Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ПВССУ).. Положення постанов цих органів не містять кримінально-правових норм чи справ окремих іх "компонентів", але з'ясовують і роз'яснюють особливості іх змісту та застосування.

ПВСУ впродовж 1991-2010 років надавав у формі постанов роз’яснення судам загальної юорисдикції з питань застосування законодавства на підставі Закону України "Про судоустрій України" від 5 червня 1981 року (див. п. 2 ст. 45 цьогго Закону) та Закону "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року. Так, на підставі п. 2 ст. 45 Закону "Про судо-устрій України" від 5 червня 1981 року ПВСУ впродовж 1991-2002 років "давав роз'яснення судам з питань застосування законодавства". У п. 6 ч. 2 ст. 55 Закону "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року, з набранням чинності яким втратив чинність Закон від 5 червня 1981 року, визначалось, що ПВСу "давав роз'яснення судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства" (здійснювалось це впродовж 2002-2010 років, коли Закон від 7 лютого 2002 року втратив чинність на підставі прийнятого 7 липня 2010 року Закону України

Законом "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року у складі ВССУ почав функціонувати "Про судоустрій і статус суддів"). ПВССУ. Цей Закон втратив чинність на підставі прийнятого 2 червня 2016 року Закону України "Про судоустрій і статус суддів. ПВССУ впродовж 2010-2016 років надавав за результатами аналізу судової статистики та узагальнення судової практики роз'яснення рекомендаційного характеру з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової спеціалізації. Процес прийняття ПВСУ та ПВССУ зазначених роз’яснень у формі постанов здійснювався з урахуванням процедури, визначеної у Регламенті ПВСУ, затвердженому постановою ПВСУ від 10 червня 2002 року No 7, та Регламенті ПВССУ, який був затверджений постановою ПВССУ від 24 червня 2011 р. No 1.

Проте ПВССУ не був наділений згідно із Законом від 7 липня 2010 року повноваженнями вносити зміни до прийнятих ПВСУ постанов. Крім цього, Законом від 7 липня 2010 рокy ПВСУ було позбавлено повноважень, пов'язаних з наданням роз’яснень рекомендаційного характеру з питань застосування законодавства аналогічно повноваженням ПВССУ, визначеним у п. 6 ч. 2 ст. 36 цього Закону. Тобто ПВСУ, крім позбавлення його повноважень приймати роз яснення рекомендаційного характеру, був позбавлений також повноважень вносити зміни й доповнення у власні ж постанови, прийняті ним до набрання чинності Законом від 7 липня 2010 року. Закон від 7 липня 2010 року взагалі не наділяв ПВССУ повноваженнями змінювати положення вже прийнятих ПВСУ постанов. Тому в період чинності Закону від 7 липня 2010 року (тобто у 2010-2016 роках) постанови ПВСУ зберігали свою чинність та значення для правозастосовчої практики як роз' яснення, що надавались ПВСУ у формі постанов до набрання чинності названим Законом від 7 липня 2010 року. Ці постанови ПВСУ вважались пріоритетними для судів, але не могли зазнавати змін на підставі прийнятих ПВССУ постанов (роз'яснень). Останній мав право лише приймати відповідні роз яснення з аналогічних питань. Однак впродовж 2010-2016 років ПВССУ не роз'яснив (у формі своїх постанов) жодного питання, пов’язаного із застосуванням положень КК, які pаніше розглядались ПВСУ в його постановах. Кримінально-правовий зміст мають лише окремі положення прийнятих ПВССУ постанов "Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя" від 19 грудня 2014 року N 13 та "Про практику здійснення судами кримінального проваДження на підставі угод" від 11 грудня 2015 року номер 13.

Положення названих законодавчих актів дозволяють виділити наступні основні ознаки роз'яснень ПВСУ та ПВССУ, які надавались у формі постанов та впливають на визнання іх додатковими джерелами кримінального права:

1) ix змістовний характер пов'язується з тим, що вони:

a) пояснюють зрозумілість змісту та особливостей застосування кримінально-правових норм, а також норм регулятивного законодавства, які Впливають на застосування кримінально-правових норм;

б) приймались ПВСУ і ПВССУ на підставі раніше прийнятих судами загальної юрисдикції рішень;

в) грунтуються на даних судової практики та судової статистики;

2) к формальна визначеність означає, що:

a) такі роз'яснення набували процесуальної форми постанов ПВСY і ПВССУ;

б) надавались ПВСУ і ПВССУ у зв'язку з необхідністю вирішення окремих кримінально-правових ситуацій;

3) ix юридична сила пов'язується з:

a) ix визнанням загальним правозастосовчим орієнтиром, який впливає на застосування у процесі винесення судових рішень;

6) тим, що такий загальний правозастосовчий орієнтир має додатковий, рекомендаційний характер для нижчестоящих судів та інших правозастосовних органів, які не зобов'язані у своїй діяльності враховувати його положеннЯ,

в) чинністю наразі роз'яснень ПВСУ i ПВССУ в тій іх частині, яка не суперечить положенням чинного КК та інших законодавчих актів, які впливають на застосування кримінально-правових норм;

Роз'яснення ПВСУ у формі постанов можуть бути систематизовані за наступними підставами (критеріями):

1) врахування роз'яснень ПВСУ у режимах кримінально-правового регулювання (дотримання чи порушення норм-заборон) та елементах МКПР:

2) зміст яких кримінально-правових норм та/або особливостей іх застосування роз'яснюють постанови ПВСУ;

3) зміст яких норм регулятивного законодавства, які впливають на застосування кримінально-правових норм, роз'яснюється в постановах ПВСУ.