37. Форми і методи реалізації функцій держави.

Характерною особливістю функцій держави є те, що вони реалізуються не стихійно, а у чітко визначених формах. Під формами здійснення функцій держави розуміють їх зовнішнє оформлення, тобто ті види державної діяльності, за допомогою яких реалізуються функції.

Здійснюючи свої функції, держава використовує різноманітні форми, які можна поділити на правові та не правові (організаційні).

Під правовими формами здійснення функцій держави розуміється од­норідна за своїми зовнішніми ознаками (характером та юридичними наслідками) діяльність державних органів, пов'язана з виданням юридичних актів.

До правових форм належать правотворча та правозастосовна діяльність.

Правотворча діяльність — форма здійснення функцій держави (шля­хом видання законів, інших нормативних актів) пов’язана з прийняттям, зміною та скасуванням правових норм.

Правозастосовна діяльність — це державно-владна діяльність компе­тентних суб'єктів зі втілення приписів законів та підзаконних актів у життя. Правозастосування здійснюється уповноваженими суб’єктами шляхом видання актів застосування права. У право застосовній діяльності виділяють дві са­мостійні форми здійснення функцій держави: оперативно-виконавчу та право­охоронну.

Оперативно-виконавча — виконавчо-розпорядча робота державних ор­ганів, посадових осіб, яка має управлінський характер, здійснюється шляхом видання актів застосування норм права, на підставі яких виникають, зника­ють та змінюються правовідносини.

Правоохоронна діяльність — владна оперативна робота державних ор­ганів з охорони норм права від порушень, захисту прав і свобод та забезпе­чення виконання обов’язків. Ця діяльність спрямована на здійснення правово­го контролю та реалізацію юридичної відповідальності. Результатами цієї діяльності є видання актів застосування, специфіка яких полягає у служінні цілям профілактики правопорушень, відновленні порушених прав, реалізації юридичних санкцій.

Організаційні форми реалізації функцій держави не спричинюють юри­дичних наслідків, але базуються на вимогах закону. Вони охоплюють великий обсяг організаційно-підготовчої роботи у процесі здійснення функцій держа­ви. Виділяють регламентуючу, господарську, ідеологічну організаційні форми здійснення функцій держави.

Організаційно-регламентуюча — техніко-організаційне забезпечення функціонування різних ланок державного механізму, діяльність, пов’язана з підготовкою проектів документів, організацією виборів.

Організаційно-господарська — господарча робота та робота з матеріального забезпечення виконання різних державних функцій.

Організаційно-ідеологічна — оперативно-роз'яснювальна, виховна робо­та із забезпечення виконання різних функцій держави (тлумачення законів, робота засобів масової інформації).

Методи – способи впливу держави, що забезпечують ефективну діяльність суб’єктів по реалізації функцій держави.

Метод переконання – вплив на суспільну та індивідуальну свідомість шляхом пояснення, обговорення, обґрунтування необхідності реалізації функцій держави (це прогнозування, планування та інвестування);

Метод стимулювання – заохочення правомірної діяльності суб’єктів у сфері реалізації функцій держави шляхом матеріальних та моральних заходів.

Метод примусу – спосіб забезпечення бажаної поведінки шляхом загрози застосування чи безпосереднього застосування сили (засоби запобігання, попередження та відповідальності).

Метод договірного регулювання – надає суб’єктам права автономності та самостійності в їх законній діяльності в межах здійснення державних функцій;

Метод рекомендацій – орієнтуючий суб’єктів права на бажаний чи допустимий державою варіант діянь.

Методи реалізації функцій держави – це способи впливу органів держави на суб’єктів в процесі реалізації повноважень від імені держави.

І.За ступенем визначеності прав та обов’язків суб’єктів:

а) імперативний метод – що визначає права та обов’язки суб’єктів реалізації функцій держави, що не можуть бути змінені за їх бажанням.

б) диспозитивний метод – визначає варіанти поведінки суб’єктів, надаючи їм можливості вибору того, що відповідає їх інтересам.

ІІ.За способом розподілу прав та обов’язків між суб’єктами:

а) загальнодозвільний – що поширюється на діяльність фізичних осіб і дозволяє вчиняти будь-яку поведінку, яка не заборонена правом.

б) спеціальнодозвільний – що поширюється на посадових осіб та органів держави і дозволяє вчиняти лише ту діяльність, що прямо передбачена законом.