3. Внутрішньоорганізована мотивація. Мотивація, обумовлена потребами особистості.

Під внутрішньоорганізованою мотивацією розуміють мотивацію, яка визначається внутрішніми диспозиціями людини: потребами, установками, інтересами, бажаннями (інтринсивна мотивація).

Оскільки потреба – це відповідний стан внутрішнього напруження, який виникає в наслідок відображення у свідомості нужди і який обумовлює психічну активність індивіда, пов’язану з цілепокладанням розглянемо можливі етапи (стадії) формування мотиву, коли стимулом виступає біологічна потреба (нужда). Розрізняють три етапи (Є. Ільїн):

1. Формування первинного (абстрактного) мотиву. На цьому етапі відбувається формування потреби особистості і спонуки до пошукової активності. При цьому щоб нужда (органічна потреба) могла перетворитись у потребу необхідно забезпечення ряду умов (потреба повинна бути чітко усвідомленою, відчуття дискомфорту щодо незадоволеної потреби повинно досягти певного порогу, наявність самого бажання усунути нужду). Таким чином потреба виступає в ролі своєрідного акумулятора, який живить енергію подальшу пошукову активність людини.

Поява абстрактної цілі, без її конкретизації веде до формування спонуки, до пошуку конкретного предмету задоволення потреби. Сам факт появи даної спонуки буде означати кінець формування абстрактного мотиву і пошуку конкретної цілі, тобто проявом людиною якоїсь активності.

2. Формування конкретного мотиву – зовнішня або внутрішня пошукова активність. Актуальними задачами другого етапу будуть:

- визначення суб’єктивної імовірності досягнення успіху при різних способах поведінки і діяльності (прогноз на основі власних потенційних можливостях і конкретної ситуації).

- передбачення наслідків вибраного шляху (враховуються моральні критерії вчинку, реакція інших людей).

Отже, наявність другого етапу дозволяє стверджувати, що в мотивації можуть бути декілька причин і спонук: одні призводять до пошукової активності, інші – до вибору цілі шляхом її досягнення. При чому мотивацію доцільно розглядати як сукупність і відповідну послідовність ряду причин і спонук.

3. Вибір конкретної цілі і формування наміру її досягнути. Після розгляду варіантів людина повинна вибрати конкретну ціль і спосіб її досягнення. Це можливо на основі мисленнєвих процесів. Ціль виступатиме як складний багатокомпонентний образ того, що необхідно досягти. Суб’єктивна трудність щодо досягнення цілі визначатиме міру мобілізації людини.

Таким чином, на третьому етапі формування мотиву виникає намір досягнути цілі, актуалізація вольових процесів. Це призводить до дій людини, і саме з виникненням спонуки до дії завершується формування мотиву.

На підставі вищесказаного можна стверджувати, що в мотиві відбувається свідоме відображення майбутнього на основі використання минулого досвіду. Значить факт формування мотиву необхідно розглядати не як лінійний, а як циклічний процес.

4. Поняття мотиваторів. Основні групи мотиваторів. Поняття «укороченої» мотивації. Автоматизовані і імпульсивні дії і вчинки.

Мотиватори – це психологічні фактори (утворення), які беруть участь і конкретному мотиваційному процесі і обумовлюють прийняття людиною рішення.

Дані мотиваційні детермінанти при поясненні основи своїх дій та вчинку стають аргументами прийнятого індивідом рішення. Розрізняють наступні групи мотиваторів:

1. моральний контроль (наявність моральних принципів).

2. надана перевага (інтереси, схильності тощо).

3. зовнішня ситуація.

4. потенційно можливості (знання, вміння, навички.

5. умови досягнення цілі (затрати часу, зусиль).

6. стан в даний момент.

7. наслідки здійснення дії, вчинку.

Ще в свій час В. Вундт наголошував, що при виконанні звичних для людини дій процес мотивації може бути значно коротшим. Це можливо за рахунок наявності у людини мотиваційних схем (аттитюдів, поведінкових паттернів), які формуються в ході повсякденного життєвого досвіду, тобто наявність відповідних знань щодо можливості задоволення нагальної потреби, правильної поведінкової реакції на різноманітні життєві ситуації і ін. Репертуар мотиваційних схем буде тим більшим, чим більшим буде досвід людини. Мотиваційні схеми виступають складовими мотиваційної сфери людини.

«Укорочена мотивація» за рахунок блоку «внутрішнього фільтру» зустрічається і в випадку імпульсивних дій та вчинків.

Імпульсивність – це особливість поведінки людини (в стійких формах – риси характеру)., яка полягає в схильності діяти за першою спонукою, під впливом зовнішніх обставин або емоцій.

Відмінність між імпульсивними і автоматизованими діями полягає в тому, що в першому випадку внаслідок надмірного збудження «внутрішній фільтр» проскакується, тоді як при автоматизованих діях участь «внутрішнього фільтру» ігнорується за умов стереотипності наявної ситуації, для яких у людини є в наявності установки поведінки.