1. Поняття «мотивації» поведінки. Екстринсивна і інтринсивна мотивація.

Термін «мотивація» як детермінанта поведінки людини і тварин вперше був запропонований А. Шопенгауером. На сучасному етапі розвитку психологічної науки мотивація як складне психічне явище трактується по-різному, але всі існуючі поняття можна згрупувати за двома основними напрямками:

1) мотивація як сукупність різноманітних факторів, мотивв, які визначають поведінку.

2) мотивація як динамічне утворення, як процес, механізм. Але і в першому і в другому випадку мотивація виступає як вторинне по відношенню до мотиву утворення, явище 9як засіб, механізм реалізації вже існуючих мотивів).

Таким чином, на сьогоднішній момент не існує єдності поглядів щодо розуміння сутності мотивації, її співвідношення з мотивом (вони досить часто використовуються як синоніми). В нашому розуміння мотивація – це динамічний процес формування мотиву (як основи вчинку).

В 50-х роках на заході і в нашій країні серед психологів розгорнулась гостра дискусія з приводу призначення єдиних джерел мотивації. Одні науковці стверджували, що єдиним джерелом мотивації виступають тільки потреби (як суто внутрішній фактор), інші відстоювали точку зору, щодо соціальної обумовленості поведінки людини, провідної ролі вольової регуляції, розумінням необхідності і доцільності дій тощо. В результаті чого почали говорити про так звану екстринсивну і інтринсивну мотивацію.

Екстринсивна мотивація – формування мотиву під впливом зовнішніх факторів (це мотивація, яка обумовлена суто зовнішніми умовами і обставинами).

Інтринсивна – процес формування мотиву при опорі на внутрішні фактори (мотивація, яка визначається внутрішніми диспозиціями людини: потребами, установками, інтересами, бажаннями).

Даний поділ мотивації є досить умовним, оскільки мотивація і мотиви завжди внутрішньо обумовлені, але можуть залежати від зовнішніх факторів, спонукається зовнішніми стимулами.

2. Позитивна і негативна мотивація. Стадії мотиваційного процесу.

Важливою особливістю мотивації людини виступає її двомодальна (позитивно-негативна) будова. Ці модальності у вигляді прагнення до чогось і уникнення, задоволення і страждання, у вигляді двох форм впливу на особистість: схвалення і покарання, - проявляються у потягах і потребах, з одного боку, і намірами – з другого. Таким чином, говорячи про позитивну і негативну мотивацію необхідно брати до уваги не стільки знак мотивації, а саме емоції, які супроводжували прийняття рішення і її виконання.

Схожість даного твердження можна побачити в концепції мотивації О. Мауера, яка ґрунтується на передбачуваних позитивних і негативних емоціях. Автор виділяє чотири типи передбачуваних позитивних і негативних емоцій (страх і полегшення, надія і розчарування) і в залежності від їх інтенсивності і індивід моделюватиме свою поведінку. Мотивація в даному випадку буде обумовлена динамікою позитивних і негативних станів.

Таким чином, побудову мотиву, і відповідно, мотиваційний процес може супроводжуватися як позитивними, так і негативними емоційними переживаннями, які зберігаються і під час діяльності.

Стадії мотиваційного процесу.

Оскільки мотивація це динамічне утворення, яке носить характер розгорнутого в часі процесу багато дослідників, хоча і з різних позицій виділяли в ньому ряд відповідних етапів.

Розглянемо декілька з них.

Етапи мотиваційного процесу за В. Ковальовим. Розглядаючи мотив як трансформування і збагачення стимулами потреби, автор пропонує наступний варіант виникнення мотиву, який складається з 5-х етапів:

1. виникнення потреби

2. її усвідомлення

3. «зустріч» потреби із стимулом

4. трансформування потреби в мотив

5. усвідомлення мотиву.

Крім того, як стверджує В. Ковальов, в процесі виникнення мотиву відбувається оцінка різних сторін стимулу: його значущість для даного суб’єкта, соціуму, справедливість тощо. На основі даної схеми автор описує поетапний характер мотивації:

1. домінуюча потреба викликає в свідомості образ предмета, який в змозі її задовольнити.

2. під впливом даного образу виникає імпульс до дії (спонука), яка співвідноситься людиною із зовнішніми умовами і морально-психологічними установками особистості.

3. на основі даного співвіднесення , яке здійснюється за допомогою мисленнєвих процесів індивід визначає ціль і формує план дій.

Етапи мотиваційного процесу за А. Файзулаєвим. Автор виділяє в мотиваційному процесі 5 етапів:

1) виникнення і усвідомлення спонуки (включає в себе усвідомлення

предметного змісту спонуки, дії, результату і способів здійснення даної дії).

2) «прийняття мотиву» (внутрішнє прийняття спонуки індивідом, тобто її ідентифікація з мотиваційно-смисловими утвореннями особистості, їх співвіднесення з ієрархією суб’єктивно-особистісних цінностей, включення в структуру значущих відношень людини).

3) реалізація мотиву (мотив в залежності від умов і способів реалізації набуває нових функцій (задоволення, насичення потреби, інтересу).

4) закріплення мотиву (в результаті чого мотив стає рисою характеру).

5) актуалізація потенційної спонуки (усвідомлений або неусвідомлений прояв відповідної риси характеру в умовах внутрішньої або зовнішньої необхідності, звички чи бажання).

Етапи мотиваційного процесу за А. Зерніченко, Н. Гончаровим. Автори виділяють в мотивації 3 стадії:

1. формування мотиву

2. досягнення об’єкту потреби

3. задоволення потреби.

Таким чином, стадії мотивації, їх кількість і внутрішній зміст багато в чому залежить від виду стимулів, під впливом яких починає розгортатися процес формування наміру як кінцевого етапу мотивації.