2. Потреби як джерело мотивації.

Питання про джерела активності людини цікавили вчених ще з давніх давен, які прагнули вияснити її причини з метою знаходження правильних шляхів управління людською поведінкою.

Одну з перших спроб дослідження людської активності ми знаходимо у філософії гедонізму, в основі якого лежить уявлення про те, що основним рушійним началом в людині виступає прагнення до задоволення. Пізніше, в 18 столітті, проблемою активності індивіда займалися французькі філософи-матеріалісти (Ж. Ламерті, К. Гельвецій). Як самостійна наукова проблема питання про потреби стала обговорюватися порівняно недавно, в першій чверті 20 століття. Першою роботою, яка була спеціально присвячена потребам стала книга Л. Брентано (1921), в якій потреба визначається «як будь-яке негативне відчуття, яке поєднане з намаганням усунити його за допомогою віддалення викликаючої його невдоволеності». З тих пір з’явилося багато точок зору на її сутність, від чисто діалогічних до соціально-економічних і філософських. Схожість у більшості з них стосується визнання за потребою функції спонуки активності (поведінки, діяльності) людини (Є. Ільїн).

Природа потреб. З біологічної точки зору потреба представляє собою таку нужду живого організму, у відношенні до якої організм озброєний спеціальними механізмами її виявлення і усунення (В. Вілюнас). Іншими словами, потреба – це не тільки нужда, але і відповідним чином спосіб її задоволення і усунення, який закріпився в онто- і філогенезі.

Традиційно до механізмів потреб відносяться тільки ті елементи морфологічного і функціонального устрою організму, які ініціюють і підтримують ту чи іншу активність.

Еволюційний розвиток механізмів біологічних потреб відрізняється різноманітністю як загальних, так і окремих рішень. Основні принципи їх організації: в регуляції задоволення потреб, які пов’язані з обміном речовин, зазвичай виділяється механізм гомеостазу. Він складається із рецепторів, які реагують на відхилення біологічних констант (відповідний рівень поживних речовин, температура і ін..) і призводить у дію компенсаторні механізми, які відновлюють втрачену рівновагу. Детектором, який може запустити механізм потреби, в принципі може бути будь-який елемент аналізаторних систем організму, який налаштований на відповідні зовнішні впливи або внутрішні умови. Гомеостаз – випадок налаштованості таких систем на підтримку відповідної константи.

Фізіологія і психологія потреб. Психологія має регулятивне значення. Виникнення цілей виступає як основний феномен мотивації. Регулятивне значення психології полягає у виробленні і регуляції ціле направленої поведінки в умовах, які включають досягнення подібних результатів стереотипи, жорстко зафіксованими реакціями. Ключовим моментом співвідношення фізіології і психології в регуляції задоволення потреб – виступає процес породження фізіологічними механізмами психічних, суб’єктивно переживаючи спонук. Спонуки, які виникають у психіці мають категоричний характер – наказ,Ю походження і обґрунтування якого залишаються для суб’єкта невідомими. Психіка вносить саму причинність – вона здатна з нею боротися, навіть усунути, але тільки взамін чогось (В. Вілюнас).

Термін «потреба» використовується для узагальненого позначення окремих складових в системі механізмів і процесів, які обумовлюють на рівні психічного відображення виникнення спонук. Цим поняттям структурується активність, яка регулюється психічно, виділяються окремі фактичні складові і виникає можливість об’єднати їх в упорядковані процеси, незалежно від того, в якій послідовності ці складові знаходились в реальній поведінці.

Отже, в основі потреби лежить нужда особистості або організму в чомусь. Нужда, яка стимулює напружений стан організму є неусвідомлюваною потребою, тоді як нужда, яка стимулює активний психологічний стан особистості є неусвідомленою потребо. Усвідомлена потреба, на відміну від неусвідомлюваної є суб’єктивний відображенням об’єктивної нужди. Дане суб’єктивне відображення постає у вигляді відчуття невдоволеності, воно спрямоване на предмети і явища, умови і дії, які здатні зняти нужду, яка виникла. Звідси і опредмеченість потреби.

Своїм змістом і за своєю природою потреби тварин відрізняються від людських потреб. Зокрема, потреби тварин обумовлюються наявною ситуацією і функціонують в тій же безпосередній ситуації, тоді як потреби людини виступають властивостями особистості, які мають тенденцію визначати її спрямованість. Людські потреби обумовлюються як безпосередніми умовами ситуації, так і опосередкованими факторами.

Поняття потреби пов’язано з поняттям предмета, на який направлена активність особистості. Потреби динамічні, вони постійно розвиваються. Нові спонукають людину шукати нові способи їх задоволення, а нові способи задоволення, в свою чергу – породжують нові потреби. Цим самим підтримується не тільки активність людини, але і спрямованість її діяльності.

Класифікація потреб. Для визначення основних форм прояву різних мотивів і мотивації необхідно подати класифікацію різноманітних потреб, які служать їх основою. Так Д. Узнадзе всі потреби поділяє на субстанційні і функціональні. До перших відносяться ті, які завжди знаходять задоволення в присвоєнні і вжитку предмета, на який вони направлені. Функціональна потреба – це потреба здійснити активність або функціонування власного психофізіологічного комплексу індивіда. Вона і задовольняється в дії або активності.

О. Леонтьєв у своїй класифікації потреб виділяє нижчі (біологічні) і вищі (матеріальні і духовні). Поділ вищих потреб на матеріальні і духовні вважає відносним, оскільки «для задоволення духовних потреб необхідні відповідні матеріальні умови. Для задоволення інтелектуальних потреб, наприклад необхідні книги, інструменти тощо. З другого боку, такі потреби, як потреби в одежі і інших предметах вжитку включає в себе вимоги до їх естетичної сторони і їх соціального значення».

К. Обуховський вказує , що людям присутня деяка схожість в складі загальних потреб, хоча спосіб задоволення їх може бути різним. Він вважає, що крім потреб, задоволення яких забезпечує фізіологічне функціонування організму і його розвиток, існують наступні три види потреб, які забезпечують розвиток особистості і повну її реалізацію в зрілому віці:

1) пізнавальні,

2) потреби в емоційному контакті,

3) потреби в смислі життя.

Крім цього він виділяє потреби чисто індивідуального характеру, які знаходяться в залежності від відповідних умов:

1. звичні

2. наркома нічні

3. хворобливі

4. концептуальні.

Виділяючи ці види потреб, К. Обуховський вважає, що всі вони є необхідними для розвитку особистості.

П. Симонов, розглядаючи проблему емоцій особистості, виділяє наступні три види потреб:

1. матеріально-біологічні (потреба в їжі, одежі, житлі, продовженні роду тощо).

2. соціальні потреби (потреба належати до суспільної групи, займати відповідне становище, відповідати етичним нормам тощо).

3. потреби пізнавально-творчого типу (ідеальні або духовні потреби).

Отже, аналіз розглянутих класифікацій потреб вказує на те, що в психології виділяють первинні і вторинні, або біологічні і духовні потреби, які зводяться до наступних видів потреб: біогенним, соціогенним і психогенним.

Властивості потреб. Одна з властивостей потреб – їх пасивно-активний характер. З одного боку, вони задаються людині умовами її біосоціального існування і пов’язані з виникненням дефіциту в нормальній життєдіяльності (соціальній або біологічній). З іншого - потреби детермінують активність, спрямовану на усунення цього дефіциту.

Іншою властивістю потреб є їх суб’єктивно-об’єктивний характер. У процесі мотивації суб’єктивна й об’єктивна сторони виступають як єдність протилежностей. Суб’єктивний бік потреби характеризується як:

1. конкретний нестаток, потреба.

2. Суб’єктивне середовище потреби, фон, тобто внутрішня система потреб.

3. Суб’єктивні засоби задоволення потреб.

4. Суб’єктивна цінність.

Об’єктивний бік потреби:

1. об’єкт нестатку, потреби.

2. об’єктивне середовище – ситуація, яка сприяє (не сприяє задоволенню потреб).

3. об’єктивні шляхи – засоби задоволення потреби.

4. об’єктивна цінність – значущість задоволення потреби.

Наступною властивістю потреб є її предметність. Стан потреби характеризується чіткою предметною спрямованістю. Потреби жорстко «заземлені» й «прив’язані» до певних об’єктів і явищ зовнішньої дійсності.

Суттєвим аспектом потреб є їх суспільно-особистісний характер. Потреби індивіда пов’язані з потребами суспільства, вони формуються і розвиваються в контексті розвитку останніх.