Актуальні питання психології мотивації

1. Феномен мотивації. Основні проблеми психології мотивації.

2. Потреби як джерело мотивації. Природа потреб. Класифікації та властивості потреб.

3. Моністичні уявлення про сутність мотиву.

4. Психологічні теорії мотивації.

1. Феномен мотивації. Основні проблеми психології мотивації.

В зв’язку з ускладненням і збагаченням системи людських потреб, інтересів, ростом особистісної самосвідомості виникла нагальна необхідність звернутись до розгляду феномену мотивації – як рушійної сили людської поведінки, стержня особистості, резерву соціального розвитку. Ми звикли до думки, що наша поведінка завжди усвідомлена і цілеспрямована. В основі будь-якої цілі лежить потреба, прагнення її задовольнити спонукає людину до активної діяльності, спрямованої на заміну реального (напруженого стану). Виникає цілком закономірне запитання: чи завжди людина усвідомлює свої спонуки (цілі, потреб)? Безумовно, що ні. Людина краще знає фактичну сторону свого життя, при цьому не усвідомлюючи (або усвідомлює не повністю) автоматизовані виконавчі моменти (засоби) поведінки, а також особливостей спрямованості своєї особистості. Крім того багато реакцій і актів поведінки виконують тільки експресивну функцію «емоційного розвантаження», носять маніпулятивний характер. Також зміст інших видів діяльності, пов’язаних з реалізацією своїх фізичних, емоційних, інтелектуальних потреб лежить в процесі самої діяльності. Людина дійсно прагне до реалізації своїх цілей, але багатство мотивації не визначається тільки цим, оскільки немає таких цілей, які б змусили людину залишитися у бездіяльності. Людина прагне до новизни, шукає нові цілі, активізує потреби як засоби психічної організації поведінки. В цьому глибока діалектика людської мотивації.

Поняття мотивації включає в себе всі види спонук: мотиви, потреби, інтереси, прагнення, цілі, потяги, мотиваційні установки і т.д., тому в найбільш широкому розумінні мотивація може визначатися як детермінація поведінки взагалі. Як рушійна сила людської поведінки, мотивація займає провідне місце в структурі особистості, детермінуючи її основні структурні утворення: характер, емоції, здібності, діяльність, спрямованість, психічні процеси. Мотиваційний компонент є необхідним для будь-якого цілісного психічного акту (мисленнєвого, процесу сприймання), при цьому мотивація визначає змістовну вибірковість, тривалість, інтенсивність психічних процесів.

Розвиток самої особистості також характеризується взаємним впливом мотивації. Мотивація в цьому механізмі виступає як активний момент процесу розвитку, перебудови особистості. Два механізми формування, виховання і перевиховання особистості виступають взаємодоповнюючими один одного: свідомий педагогічний вплив безпосередньо на мотивацію через переконання, роз’яснення, стимуляцію внутрішньої роботи щодо усвідомлення, переосмислення себе і навколишнього середовища; і вплив на особистість через перебудову її соціального мікросередовища, сфери і умов діяльності з наступною перебудовою її мотивації.

Розглядаючи мотивацію людини як психологічний феномен, науковці зіткнулися з багатьма труднощами. В першу чергу виникла термінологічна неточність щодо вжитку термінів «мотив» і «мотивація», які досить часто вживаються нами як синоніми. Будь-яка причина вчинку соціального, історичного, економічного розвитку людства може називатися як «мотив» або «мотивація».

Наступна низка проблем стосується питання: до чого відносяться мотиви і мотивація – до дії чи до діяльності? Мотив спонукає окрему дію, писав ще в 1956 році О. Леонтьев, хоча пізніше він стверджував, що мотиви відносяться тільки до діяльності, а дія не має самостійного мотиву. Це очевидно, оскільки кожна дія в складі діяльності не може мати власного мотиву, але це не значить, що дії не мотивовані. Просто для діяльності і дії існує загальний мотив. Хоча цілі діяльності і кожної дії в її складі можуть і не співпадати, навіть тоді всі вони обумовлені змістом діяльності як своєрідним стержнем здійснюваної програми.

Таким чином проблема мотивації людської поведінки залишається гостро дискусійною. Якщо розуміти мотив як бажаний цільовий стан в рамках відношення «індивід-середовище», то виходячи з цього можна виділити основні проблеми психології мотивації (Х.Хекхаузен):

1. Існує стільки різних мотивів, скільки існує змістовно еквівалентних класів «індивід-середовище». Ці класи можна розмежувати базуючись на характерних цільових станах, прагнення до яких часто спостерігається у людей. (Поряд з бажаннями цільовими станами мотиви в рамках деяких відносин «індивід-середовище» можна визначити і через уникаючі стани). В даному випадку ми маємо справу з проблемою змістовної класифікації мотивів, складання їх переліку.

2. Мотиви формуються в процесі індивідуального розвитку як відносно стійкі оціночні диспозиції. Необхідно вияснити на основі яких можливостей і активуючих впливів середовища виникають індивідуальні відмінності в мотивах, а також вияснити можливості зміни мотивів шляхом цілеспрямованого впливу. В даному випадку ми маємо справу з проблемою розвитку і зміни мотивів.

3. Люди розрізняються за індивідуальним проявом (характеру і силі) тих чи інших мотивів. У різних людей можливі різні ієрархії мотивів.

4. Поведінка людини у відповідний момент часу мотивується не будь-якими або всіма можливими мотивами, а тим із самих високих мотивів в ієрархії (тобто і самих сильних), який при даних умовах ближче всіх пов'язаний з перспективою досягнення відповідного цільового стану або, навпаки, досягнення якого поставлено під сумнів. Такий мотив активізується, стає дійовим. (Одночасно можуть активуватися і інші мотиви, спів поєднані йому або які знаходяться з ним у конфлікті. Але за ради простоти побічними мотивами ми знехтуємо). В даному випадку ми зіткнулися з проблемою актуалізацією мотиву, тобто з проблемою виділення ситуаційних умов, які призводять до такої актуалізації.

5. Мотив залишається дієвим, тобто бере участь в мотивації поведінки, до тих пір, поки або не дотягнеться цільовий стан відповідного відношення «індивід-середовище», або індивід до нього не наблизиться, наскільки дозволять умови ситуації, або цільовий стан не перестає загрозливо віддалятися, або умови ситуації, які змінилися не зроблять інший мотив більш насущим, в результаті чого останній активується і стає домінуючим. Дія, як і мотив, часто переривається до досягнення бажаного стану або розпадається на розкидані в часі частини, в останньому випадку вона впродовж відповідного часу відновлюється. Тут ми маємо справу з проблемою виділення в потоці поведінки дії, тобто з проблемою зміни мотивації, відновлення або наслідки вже діючої мотивації.

6. Спонука до дії відповідним мотивом позначається як мотивація. Мотивація розуміється як процес вибору між різними можливими діями і процес, який регулює, направляє дію на досягнення специфічних для даного мотиву цільових станів і підтримуючий цю направленість. В даному випадку ми маємо справу з проблемою мотивації як загальної спрямованості діяльності і в особливих випадках, з проблемою мотиваційного конфлікту між різними цілями.

7. Мотивація безумовно не виступає єдиним процесом, рівномірно від початку і до кінця пронизуючи поведінковий акт. Вона, скоріше за все, складається із різнорідних процесів, які здійснюють функцію саморегуляції на окремих фазах поведінкового акту, перш за все до і після виконання дії. Так, на початку працює процес зважування можливих завершень дії, оцінювання їх наслідків. В даному випадку ми зіткнулися з проблемою аналітичної реконструкції мотивації через гіпотетичні проміжні процеси саморегуляції, які характеризують окремі фази протікання дії.

8. Діяльність мотивована, тобто направлена на досягнення цілі мотиву, однак її не слід змішувати з мотивацією. Діяльність складається з окремих функціональних компонентів – сприймання, мислення, научіння, відтворення знань, мови або моторної активності, а вони володіють власним накопиченням в ході життя запасом можливостей (вмінь, навичок, знань), якими психологія мотивації не займається, приймаючи їх як дане. Від мотивації залежить, як і в якому напрямку будуть використані різні функціональні можливості. Мотивацією також пояснюється вибір між різними можливими діями, між різними варіантами сприйняття і можливими змістами мислення, крім того, нею пояснюється інтенсивність і впертість щодо здійснення вибраної дії і досягнення її результатів. В даному випадку ми стикаємося з проблемою багатоманітності впливів мотивації на поведінку і її результати.

На завершення слід зауважити, що в дійсності ніяких мотивів і мотивації не існує. По-перше, мотиви не спостерігаються безпосередньо і в даному розумінні не можуть бути представлені як факти дійсності. По-друге, вони не є фактами в розуміння реальних предметів, які доступні нашому прямому спостереженню. Вони умовні поняття, які полегшують розуміння, допоміжні конструкти нашого мислення, або, говорячи мовою емпіризму – гіпотетичні конструкти.

Гіпотетичний конструкт – це умовна, «проміжна» змінна (Толмен), яка може виявлятися в схему пояснення дії між висхідними обставинами ситуації і наступними явищами в самій поведінці, які спостерігаються.

В нашому ж розумінні мотивація – це усвідомлені або неусвідомлені психічні фактори, які спонукають індивіда до здійснення відповідних дій і які визначають їх спрямованість і цілі.