2.3 Орфографічні норми

2.3.1 Правила скорочень у текстах документів

Скорочення найменувань, яке нерідко застосовується в текстах документів, має відповідати нормативним вимогам орфографії та пунктуації, а також принципам абревіатурного утворення, викладеним у державних стандартах.

Абревіація – це спосіб утворення складноскорочених слів шляхом додавання усічених основ чи усічених і повних слів. Цей спосіб діє тільки в системі іменників. За значенням абревіатури еквівалентні твірним словосполучень.

Розрізняють кілька типів складноскорочених слів:

1) абревіатури, що утворилися з початкових літер кожного слова словосполучення: УЗС, ВДТ, СПУ та ін.;

2) абревіатури, утворені з початкових звуків слів, які входять до словосполучення: ЗАЗ, НОН та ін.;

3) абревіатури, складові частини яких становлять початкові склади чи частини основ слів, що утворюють словосполучення: міськрада, обком, військкомат і т. ін.;

4) абревіатури змішаного типу, які утворюються з абревіатури й повного слова: НДІвугілля, завкадрів, замдиректора та ін.;

5) абревіатури, що складаються з частини основи і повного слова: Дніпроспецсталь, Укрвугілля тощо.

6) абревіатури, запозичені з інших мов: Бі-Бі-Сі, АПН та ін. [30].

Абревіатури можуть писатися як з великої, так і з малої літери.

З великої літери завжди пишуться буквені абревіатури (КНР, МТС, СП та ін.) і складноскорочені слова – назви установ і організацій, якщо вони походять від власних імен (ДУМ, Євросоюз, Профвидав тощо). Причому всередині абревіатур крапки після скорочень не ставляться.

Від абревіатур слід відрізняти умовні графічні скорочення, які вимовляються повністю й скорочуються тільки на письмі. Скорочуватися практично може будь-яке слово. Не скорочуються віддієслівні іменники зі значенням абстрактної дії.

Скорочені слова можуть походити від простих слів. Перш за все, це скорочені позначення посад, звань, географічних понять, топонімічних найменувань, які вживаються поряд з іменами власними і після яких ставиться крапка: с.Іванівка, ст. Кайдак, Котелевський р-н, Полтавська обл., інж. Семенов, проф. Петренко, акад. Шевченко, доц. Лановий.

До найпоширеніших загальноприйнятих скорочень належать такі: ім. – імені, і т. ін. – і таке інше, напр. – наприклад, пор. – порівняй тощо.

Не ставиться крапка на позначення фізичних, метричних величин, валют лише після цифрових назв: 17 год 45 хв, 250 г, 200 грн, 30м, 20 мм, 10 см. При цьому зберігається написання великих та малих літер і дефісів, як і в повних назвах: півн.-сх. (північно-східний), півд.-зах. (південно-західний).

Не ставиться крапка після скороченого слова, яке позначає одиницю часу: 17 год 45 хв. Слово „рік” скорочується тільки після цифр: 2001 р.

Періоди позначаються таким способом:

1) за відсутності прийменників „з.до”: 1999-2000рр.;

2) за наявності прийменників „з.до”: з 1999 р. до 2000 р.;

3) при позначенні облікових (адміністративно-господарських, навчальних) років: 1999/2000 н. р.;

4) в інших випадках: 1999-2000 рр.;

5) при написанні дати змішаним способом: 15 травня 1999 р.

Не вживаються в тексті документів:

1) слово „місяць” у контексті з назвою місяця: у жовтні 2001 p.;

2) скорочення „ц. р.” (цього року) – потрібно вказати рік;

3) подвоєне позначення параграфів, номерів, процентів: № 5, 7, 12, 17; 50–60% – (варіант: 50... 60%) і т. ін.;

4) лапки при назвах марок машин, механізмів, верстатів і т. ін.: ВАЗ-2107, ГАЗ-51 (якщо скорочення стоїть після цифр, то індекс пишеться разом: МУЛ-18Д).

Написання повторюваних у тексті скорочень має бути уніфікованим (неможливо в одному тексті вживати різні скорочення на кшталт І.І. Петренко, І. Петренко).

При скороченні слова треба зважати на те, щоб частина слова, яка залишається:

1) давала змогу легко й безпомилково відновити повне слово: філос., філол., не філ.; асист., асп., не ас; дієприкм., дієприсл., не дієпр.;

2) закінчувалася на приголосний (крім однолітерних скорочень): архіт., не архіте.;

3) за збігу в кінці двох однакових приголосних закінчувалася на одному з них: осін., не осінн. (від осінній);

4) за збігу в кінці кількох різних приголосних закінчувалася на останньому з них: геогр. не геог [30].

Якщо скорочення стосується кількох поспіль чисел, назв, імен та ін., то його ставлять тільки раз – перед таким рядом чи після нього.