Висновки

1. При вивченні тексту службових документів слід дотримуватися загальних вимог, зокрема таких як:

• об’єктивність, яка забезпечується точно знайденими фактами;

• логічна послідовність, що досягається за рахунок чіткого розподілу тексту документа на окремі пункти, а також виділення головного, основного, найважливішого серед фактів, що повідомляються;

• повнота інформації, яка вичерпує всі обставини, пов’язані з вирішенням питання, що розглядається;

• точність, ясність викладу: чим глибше працівник проникає в сутність справи, про яку йдеться в діловому папері, тим точніше він про неї висловлюється і тим яснішою буде вона для тих, хто ознайомлюється з цим документом;

• переконливість забезпечується обґрунтуванням висловленої думки й доказовістю матеріалу;

• лаконічність, що досягається продумуванням послідовності усіх етапів викладу змісту;

• нормативність мовних засобів, тобто мовне оформлення тексту має відповідати нормам сучасної української літературної мови.

Важливим елементом у створенні документа є композиція тексту, тобто побудова тексту, яка об’єднує всі його елементи в єдине ціле. Це форма вираження і розвитку теми.

2. Під час виконання магістерської роботи нами було розглянуто та розкрито мовні норми, які найчастіше вживаються у текстах службових документів, зокрема:

• лексичні – регулюють правильність використання слова відповідно до властивого йому значення, а також правила сполучуваності слів у реченні;

• стилістичні – регламентують доцільність використання мовних засобів у конкретних стилях мови;

• граматичні (морфологічні та синтаксичні) – визначають літературні форми слів, правила побудови словосполучень та речень;

• орфографічні – фіксують систему правил написання слів.

Мовне оформлення тексту має відповідати нормам сучасної української літературної мови. Головна вимога – зрозумілість – забезпечується вживанням загальновідомих слів, офіційних термінів, унормованих у словниках, довідниках. Оскільки мова виконує активну стимулювальну й регулювальну роль у діяльності органів управління, то добір відповідних мовних конструкцій впливає на дієвість директивної і розпорядчої документації. Це зобов’язує документознавців добре володіти українською літературною мовою, її законами й нормами, щоб щоразу добирати лише найдоцільніші та найпереконливіші мовні засоби.

3. При дослідженні теми магістерської роботи особлива увага приділялася помилкам, які найчастіше трапляються в текстах ділових документів.

Найпоширеніші з них:

1. Композиційні помилки, що полягають у неправильній побудові тексту службового документа, непропорційному розташуванні його частин, зокрема можна зробити висновки, що кожен аспект змісту повинен займати визначне місце в логічній структурі документа й не збігатися з іншим аспектом. При цьому важливим є знання правила виділенн, побудови абзацу й зв’язку речень в абзаці;

2. Логічні, що виникають на основі незнання законів логіки, таких як:

• закону тотожності;

• закону протиріччя;

• закону виключеного третього;

• закону достатньої підстави.

Отже, логічні помилки в текстах ділових документів не належать до власне мовних, і тому не контролюються системами перевірки орфографії і граматики електронних текстів, вбудованих у пакет Microsoft Office. Можна з упевненістю сказати, що всі помилки цього типу збережуться в українському перекладі, тож виправити й відредагувати композиційні й логічні неточності слід у російськомовному варіанті тексту ще до початку процедури перекладу.

3. Синтаксичні, а саме:

• неправильний порядок слів у реченні;

• використання дієприслівникового звороту та прийменників;

• уживання паралельних конструкцій та ін.

Таким чином, можна зробити висновки, що зазвичай труднощі при складанні службових документів викликають варіанти узгодження присудка з підметом, сполучення збірних іменників й іменних конструкцій з числівниками.

4. Морфологічні, до яких належать:

• неузгожденність означень;

• нераціональне використання кількісних числівників;

• неправильний вибір стану.

5. Лексичних, які пов’язані з незнанням лексичних особливостей мови, з яких можна відокремити:

• невиправдане вживання іноземних слів;

• неправильне використання слів і термінів;

• застосування плеоназмів і тавтологій та ін.

6. Стилістичних, найпоширеніша з них – штучне подовження мови. Системи автоматичного перекладу не тільки продублюють стилістичні помилки вихідного документа, а й можуть додати нових. Як правило, програми помиляються, обираючи з варіантів можливого перекладу слова такий, що не відповідає стилістичному оформленню документа.

Таким чином, текст – головний реквізит, завдяки якому складається та оформлюється весь документ. Грамотним вважається текст документа, у якому логічно викладено думки, правильно вжито відповідні терміни і застосовано слова на позначення та роз’яснення понять. Відсутність помилок – це запорука правильного й однозначного витлумачення інформації адресатом.