Пріоритети при розподілі ресурсів на стратегічний і оперативний менеджмент

Характер дій	Компанія
	Бізнес	Менеджмент (система управління)
Оперативний	Перший пріоритет (при побудові компанії): становлення бізнесу, налагодження зв'язків із постачальниками, фінансовими інститутами й так далі	Другий пріоритет: налагодження оперативного управління
Стратегічний (розвиток)	Третій пріоритет (розширення бізнесу): проект по розвитку потужностей, складських приміщень, капітальні ремонти й будівництво, придбання компанії і так далі	Четвертий пріоритет: (зазвичай нерозвинений або розвинений слабо): постановка системи стратегічного управління

У міру зростання організації менеджери вимушені приділяти все більше увагу не тільки подальшому розвитку бізнесу, але й (якщо компанія хоче бути успішною) вдосконаленню системи управління. Тут, до речі, потрібно відзначити, що відставання розвитку системи управління від темпів зростання самого бізнесу є досить поширеною проблемою багатьох швидкорослих компаній. Виходить, що, чим швидше зростає компанія, тим швидше бізнес «тікає» від системи управління. Іноді це приводить до «летальних» наслідків для самого бізнесу.

Потрібно відзначити, що все більш значущу роль при змінних умовах починає грати людський чинник. Оперативна діяльність зрозуміліша й простіша. Здійснити ж стратегічно ефективні зміни в рамках поточної діяльності компанії практично неможливо. Тому в більшості випадків керівники намагаються обмежитися локальними змінами, витрачаючи на оперативну діяльність істотно більше часу та зусиль, чим на стратегічну.

Проте врешті-решт менеджери починають розуміти, що не зможуть корінним чином змінити ситуацію в своєму бізнесі без вирішення назрілих стратегічних питань. Основним чинником успішності змін, що проводяться в компанії, є бажання керівництва здійснити їх.

Необхідність стратегічного планування швидше визначається філософією першого керівника компанії. Проте не відомо, що гірше для компанії – працювати без стратегічного плану або мати невірний стратегічний план.

Фактори, що впливають на ефективність діяльності підприємства

Значення комплексної класифікації факторів полягає в тому, що на її основі можна моделювати господарську діяльність, здійснювати комплексний пошук внутрішньогосподарчих резервів з метою підвищення ефективності виробництва. Математичне моделювання факторної системи господарської діяльності ґрунтується на певних економічних критеріях виділення чинників як елементів факторної системи причинності, достатньої специфічності, самостійності існування, можливості обліку й кількісного вимірювання.

Так, виділяють фактори внутрішні та зовнішні. До внутрішніх відносять чинники, які залежать від діяльності самого підприємства та характеризують роботу колективу.

До внутрішніх факторів відносяться:

- матеріально-технічні (використання прогресивних предметів праці, застосування продуктивного технологічного устаткування, проведення модернізації і реконструкції матеріально-технічної бази виробництва);

- організаційно-управлінські (освоєння нових, більш вдосконалених видів продукції і послуг, розробка стратегії і тактики розвитку організації, інформаційне забезпечення процесів ухвалення рішень);

- економічні чинники (фінансове планування діяльності підприємства, аналіз і пошук внутрішніх резервів зростання прибутку, економічне стимулювання виробництва, податкове планування);

- соціальні чинники (підвищення кваліфікації працівників, поліпшення умов праці, організація оздоровлення і відпочинку працівника).

До зовнішніх відносяться фактори незалежні від діяльності підприємства, але кількісно визначають рівень використання виробничих і фінансових ресурсів даного підприємства. Тут треба відмітити, що, наприклад, соціальні чинники можуть бути залежні від діяльності виробничого колективу, оскільки вони входять в орбіту планування соціального розвитку підприємства. Це також стосується природних і зовнішньоекономічних умов.

До зовнішніх факторів відносяться:

- ринково-кон'юнктурні чинники (диверсифікація діяльності підприємства, підвищення конкурентоспроможності в наданні послуг, організація ефективної реклами нових видів продукції, рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, зміна тарифів і цін);

- господарсько-правові й адміністративні чинники (оподаткування, правові акти, укази та положення, що регламентують діяльність організації, державне регулювання тарифів і цін).

Внутрішні фактори підрозділяються на основні та неосновні. Основні чинники, визначають результати роботи підприємства. Неосновні чинники, хоча і визначають роботу виробничого колективу, але не пов'язані безпосередньо з суттю даного показника: це структурні зрушення в складі продукції, порушення господарської і технологічної дисципліни.