Диспетчеризація

Диспетчеризація – особлива форма управління, що передбачає відокремлення в окрему централізовану службу функцій оперативного керівництва виробництвом та відповідну цій формі сукупність методів і технічних засобів управління.

Щоб диспетчерська служба могла виконати свої обов'язки, її слід будувати при дотриманні ряду умов, що можуть бути сформульовані як вимоги повноважень, компетентності й оснащеності.

Повноваження диспетчера повинні виражатися в делегуванні (наданні) йому повноти влади, необхідної для вирішення всіх питань оперативного управління без втручання керівника організації. Одним з основних засобів підвищення авторитету диспетчера є призначення його заступником головного інженера (менеджера) організації з оперативного управління. Делегування (передача) повноважень керівника диспетчеру є основною рисою диспетчерського керівництва.

До диспетчерського персоналу, особливо до головного диспетчера, пред'являються високі вимоги щодо професійних особистих якостей. Перша необхідна умова – це безумовна компетентність. Головним диспетчером повинен бути досвідчений керівник-виробничник, який до цього виконував роботи на рівні керівника тих підрозділів, контролювати і регулювати діяльність яких він зобов'язаний.

Сучасна диспетчерська служба повинна бути добре оснащена засобами зв'язку, комп'ютерною технікою, іншими технічними засобами, без яких вона втрачає свою основну якість – оперативність.

Передумова диспетчеризації – належний рівень організації виробництва, що виражається, насамперед, у високій культурі роботи. Основним завданням диспетчеризації є забезпечення щоденного планомірного і ритмічного виконання запланованого обсягу робіт.

Базою диспетчеризації є такі функції менеджменту, як облік, контроль і регулювання.

Функції диспетчерської служби випливають із їхнього основного змісту оперативного диспетчерського управління виробництвом і можуть бути представлені по етапам управлінського циклу в такому вигляді:

• складання, передавання, оброблення й аналіз оперативної інформації про хід виконання планових робіт та про допущені відхилення від графіків робіт що надходить від організації і підрозділів;

• участь у розгляді тижнево-добових графіків виконання робіт, постачань матеріалів, роботи механізмів і транспорту;

• контроль виконання тижнево-добових графіків усіма структурними підрозділами, зовнішніми постачальниками й іншими учасниками виробництва, забезпечення постійного їхнього впливу;

• оперативне регулювання ходу виробництва, координації робіт, вирішення поточних питань, передача виконавцям оперативних розпоряджень керівництва;

• проведення щоденних диспетчерських нарад;

• підготовка рапорту керівництва про виконання змінн- і тижнево-добових графіків.

Права та обов'язки диспетчера. Головний диспетчер організації є центральною фігурою на виробництві при вирішенні оперативних питань і підлеглий безпосередньо керівникові чи головному менеджеру фірми. Головний диспетчер відповідає за чітке виконання функцій диспетчерської служби й повинен віддавати оперативне розпорядження керівникам і диспетчерському персоналу підвідомчих підрозділів, а також організаціям-виконавцям, та вимагати виконання своїх розпоряджень, запитувати від кожного з учасників виробництва необхідну інформацію і вимагати її своєчасного представлення, перерозподіляти матеріально-технічні ресурси для забезпечення виконання робіт.

Розпорядження головного диспетчера обов'язкові для всього адміністративного управлінського персоналу.

Щоденний контроль і звітність знизу доверху створюють необхідний ритм у виробництві, що забезпечує виконання графіків.