3.3. Територіальна структура Ялтинської рекреаційної

агломерації

В межах Ялтинської рекреаційної агломерації формуються п'ять курортних районів: Ялтинський, Гурзуфський, Алупка-Кореіз, Берегове-Голуба Затока, Фороський [7]. Дані рекреаційні утворення відрізняються спеціалізацією, що склалася на основі поєднання природних і соціально-економічних умов, а також рівнем рекреаційного опанування території (рис. 2).

Ялтинський рекреаційний район є провідним у функціональній і територіальній структурі агломерації. До його складу входять наступні населені пункти: Ялта, Лівадія, Ореанда, Утішне, Ботанічне, Схід, Масандра, Радянське, Виноградне. Тут зосереджено велику частину рекреаційного і майже весь промисловий потенціал агломерації.

Район володіє унікальними рекреаційними ресурсами, має розвинену мережу установ соціальної інфраструктури. Тут знаходяться провідні установи загальнокурортного значення: найбільша на ПБК курортна поліклініка, водолікарня, науково-дослідний інститут фізичних методів лікування і курортології ім. І.М. Сеченова. Тут же розташовуються основні органи міського управління агломерацією і управління курортним господарством.

Чинниками формування Ялтинського рекреаційного району є сприятливе поєднання кліматичних і культурно-історичних ресурсів, високий рівень господарського опанування, наявність значної кількості трудових ресурсів, вигідне економіко-географічне положення (район розташовується в центрі агломерації, між Гурзуфським районом на сході і Алупкой-Кореїзом на заході, через територію району проходять всі найважливіші загальнокурортні перевезення - сухопутні і морські). У структурі рекреаційних ресурсів провідними є кліматичні, пляжні, пам'ятники архітектури і історії.

До основних культурно-історичних ресурсів району належать наступні: у Ялті - Вірменська церква 19 століття, могила вірменського живописця В.Я. Суреньянца, дзвіниця 19 століття, меморіальний літературний музей К.А. Тренева, дом-музей А.П. Чехова, музей «Поляна казок»; у Лівадії - Лівадійський палац і парк 19 - початку 20 століття; у Масандрі - палац і парк 19 століття; у Ореанді - альтанка-напівротонда (19 ст.), церква (19 ст.), парк - пам'ятник садово-паркового мистецтва, фортеця Ореанда-Ісар (8-15 століття), таврській могильник з кам'яних ящиків (1 тис. до н.е.), меморіальна дошка на честь відомого альпініста М.В. Хергиані; у Утішному - пам'ятник А.С. Грібоєдову на честь його перебування в Криму в 1825 г.; в Ботанічному - Никітській ботанічний сад.

У Ялтинському рекреаційному районі зосереджено 72 рекреаційних підприємства. Найбільш розвинена в районі лікувальна субгалузь рекреаційного господарства, вона представлена загальнотерапевтичними санаторіями. Окрім цього тут розташовуються пансіонати, бази і будинки відпочинку, дитячі оздоровчі табори. У зв'язку з високим рівнем господарського опанування і розвитком соціальної інфраструктури на цей район доводиться найбільша кількість відпочиваючих в агломерації.

Основними проблемами, що стримують розвиток Ялтинського рекреаційного району, є - дефіцит пляжних ресурсів і негативний баланс трудових ресурсів у зв'язку з високим рівнем розвитку трудомістких галузей рекреаційного господарства.

Рекреаційний район Алупка-Кореїз розташовується на захід від Ялтинського. У його склад входять наступні населені пункти: Алупка, Кореїз, Місхор, Гаспра, Симеїз.

Основою спеціалізації району з'явилися унікальні кліматичні умови, сприятливі для лікування легеневих і серцево-судинних захворювань, а також висока насиченість пам'ятниками архітектури і садово-паркового мистецтва. Провідною субгалуззю рекреаційного господарства є лікувальна. Але на відміну від Ялтинського району вона представлена підприємствами з лікування переважно органів дихання (активні форми туберкульозу).

Культурно-історичні ресурси району представлені наступними об'єктами: у Алупці - Воронцовський палац-музей і парк 19 століття, пам'ятники Невідомому солдату, астроному А.П. Ганському; у Гаспре - пам'ятник Л.Н. Толстому, меморіальна кімната, де в 1901-1902 рр. жив Л.Н. Толстой, палац (19 вік), церква (1912 р.); у Місхоре - пам'ятник-фонтан на честь російських солдатів, загиблих при будівництві дороги Ялта-Севастополь (30-і роки 19 століття), Місхорський парк (кінець 18 століття) з скульптурною композицією «Дівчина Арзи і розбійник Али-Баба», скульптура «Русалка» (1905 р.), пам'ятник архітектури - дача Кичкине (початок 20 століття); у Симеїзі - фортеця Лімен-Ісар (8-1 ст. до н.е.), таврській могильник (1 тис. до н.е.), укріплений монастир 8-15 ст., скелі Крило лебедя, Дива; у Кореїзі - палац Дюльбер (кінець 19 століття), ротонда (1843 р.), Харакський парк (середина 19 століття).

Розвиток даного району стримують обмеженість територіальних ресурсів, недолік пляжних ресурсів, загострення екологічної обстановки.

Гурзуфській рекреаційний район розташовується на сході агломерації на межі з Алуштінською міськрадою. До складу району входять населені пункти Гурзуф і Краснокаменка.

Володіючи значними пляжними ресурсами, а також різноманітними ландшафтними пам'ятниками район спеціалізується на розвитку оздоровчої субгалузі рекреаційного господарства. У структурі рекреаційних підприємств переважають дитячі оздоровчі табори, зокрема міжнародний табір «Артек». Крім цього тут розташовується порівняно невелика кількість санаторіїв загальнотерапевтичного профілю, пансіонатів, будинків і баз відпочинку.

Культурно-історичні ресурси району: у Гурзуфе - Гурзуфський парк (1803 р.) з декоративними фонтанами «Ніч» і «Рахіль», парк «Кипарисний» (початок 20 століття), залишки Горзувітської фортеці (6-15 ст.), пам'ятник А.С. Пушкіну, пам'ятні місця, пов'язані з перебуванням А.С. Пушкіна, А.П. Чехова, Ф.І. Шаляпіна, художника К.А. Коровина.

До основних проблем розвитку даного району можна віднести брак трудових ресурсів в сезон «пик», слабку забезпеченість водними ресурсами.

Рекреаційний район Берегове-Голуба Затока можна віднести до тих, що формуються. У його склад входять такі населені пункти як, Берегове, Паркове, Понізовка, Кацивелі, Голуба Затока.

Основна функція рекреаційного господарства району - оздоровча. Але на відміну від Гурзуфського району в структурі курортних підприємств тут переважають пансіонати, бази і будинки відпочинку. Район відрізняється слабким рівнем господарського опанування, недостатнім розвитком соціальної інфраструктури.

Фороський рекреаційний район розташовується на заході агломерації на межі з Севастопольською міськрадою. У складі району знаходяться населені пункти - Форос, Санаторне, Олива. Район володіє резервом пляжних ресурсів, що дозволяє збільшити мережу рекреаційних установ.

Провідною субгалуззю рекреаційного господарства є лікувальна, вона представлена санаторіями загальнотерапевтичного профілю. Також тут розташовуються будинки відпочинку і дитячі оздоровчі табори. На розвиток даного району вплинула значна віддаленість від центру агломерація, украй низький рівень розвитку соціальної інфраструктури, дефіцит водних ресурсів.