1.1. Поняття «рекреаційна агломерація»

Специфіка сучасних курортних міст полягає в тому, що вони є одночасно місцем концентрації відпочиваючих, їх рекреаційної діяльності і постійно проживаючого населення, а також різного суспільного виробництва. У зв'язку з цим актуальним представляється вивчення розвитку і функціонування систем населених місць курортних районів. Прикладом таких систем є рекреаційна агломерація.

Сучасна система рекреаційного природокористування формувалася під впливом наступних чинників: рекреаційного попиту, рекреаційних ресурсів, соціально-економічних умов території, історичних особливостей розвитку району. Це зумовило освоєння в першу чергу таких доступних і багатих рекреаційними ресурсами територій як Південний берег Криму, Чорноморське узбережжя Одеської області, Азовське узбережжя.

На сучасному етапі розвитку рекреації спостерігаються певні просторові зміни. Якщо на початкових етапах формування територіальної організації рекреації були характерні окремі, не зв'язані між собою, підприємства, то зараз спостерігається значна концентрація рекреаційних підприємств, що використовують єдину інфраструктурну мережу і тим самим об'єднуються в нові територіальні рекреаційні утворення. До таких утворень можна віднести рекреаційні агломерації, такі як Велика Ялта.

Проблемами вивчення міських агломерацій займалися Н.Н. Баранській, Д.І. Богорад, Г.М. Лаппо [24; 25], О.П. Літовка [26] і ін.

Рекреаційна агломерація проходить стадії виникнення, становлення, розквіту, застою, що впливає на їх функціональну і територіальну структуру. Для утворення рекреаційної агломерації необхідний високий рівень концентрації рекреаційних функцій в територіальних рекреаційних утвореннях. Рекреаційна агломерація виникає в курортних районах, що мають високу рекреаційну спеціалізацію, значний рівень рекреаційного опанування.

Рекреаційна агломерація є системою взаємозв'язаних міст і селищ з яскраво вираженою містоутворювальною роллю рекреації. При цьому вона має риси, типові для будь-якої агломерації, а також специфічні особливості. До типових рис відносяться територіальна зосередженість декількох населених місць, високий ступінь концентрації виробництва, наявність системи тісних територіальних зв'язків. Специфічною особливістю рекреаційної агломерації є більш виражена ресурсна орієнтація, вони формуються в районах з наявністю кліматичних, бальнеологічних або пляжних ресурсів [7; 12; 14; 23].

Разом з цілим рядом переваг, до яких можна віднести ширший чим в одиничному центрі набір послуг, наявність тісних територіальних зв'язків, що дозволяють здійснювати кооперування діяльності, більш повно і комплексно використовувати ресурси і ін. рекреаційна агломерація має і негативні сторони. Як правило, вся приморська агломерація розташована уздовж берега, що спричиняє за собою падіння ефективності відпочинку у зв'язку з наявністю звичайних атрибутів міського життя, спостерігається перевантаження природних комплексів, ускладнюються соціальні проблеми місцевого населення, збільшується ступінь забруднення рекреаційних ресурсів.

Головною своєрідністю рекреаційної агломерації є зв'язки між її територіальними ланками (курортними містами і селищами). Можна виділити наступні типи зв'язків:

1. Трудові зв'язки між містами і селищами агломерації. Головний напрям трудових поїздок обслуговуючого персоналу - рекреаційні підприємства, сфера громадського харчування і торгівлі. І зворотне повернення в кінці робочого дня до місць постійного проживання.

2. Зв'язки з рекреаційного обслуговування. Вони включають зв'язки з лікувально-діагностичного і екскурсійного обслуговування. Дані поїздки носять, звичайно, зворотно-поступальний характер.

3. Зв'язки з матеріально-технічного забезпечення. Це зв'язки, що виникають між рекреаційною сферою і підприємствами харчової промисловості, транспорту, будівництва, інфраструктурні зв'язки.

4. Зв'язки організаційно-управлінські.

Своєрідністю рекреаційної агломерації є те, що вона формується на основі локального територіально-рекреаційного комплексу. Тому при її дослідженні необхідно враховувати зв'язки, що виникають при функціонуванні комплексу. Під територіально-рекреаційним комплексом (ТРК) розуміють взаємообумовлене поєднання на певній території підприємств не тільки рекреаційної галузі, але і промислових, сільськогосподарських, транспортних і ін., функціонування яких спрямовано на отримання максимального рекреаційного ефекту [21]. ТРК виступає як «ядро» рекреаційного територіального утворення, провідною галуззю спеціалізації якого є сфера відпочинку і туризму як галузь господарства, сукупність підприємств, установ і організацій, спрямованих на задоволення потреб людей у відпочинку [22].

Таким чином, під рекреаційною агломерацією розуміють взаємообумовлене поєднання населених пунктів, що виникають на певній території на основі спільності використання рекреаційних ресурсів і інфраструктури, об'єднаних між собою багатобічними зв'язками в територіально-господарську систему, що задовольняє потреби населення у відпочинку. Господарською основою агломерації є ТРК.

Найважливішою рисою рекреаційної агломерації, що відображає її географічну суть, є виникнення «рекреаційного агломераційного ефекту». Він виявляється в широкому розвитку вказаних вище зв'язків з кооперування рекреаційних підприємств і курортів і в створенні умов для комплексного оздоровлення та відпочинку рекреантів, ніж ті, які може надати одиничне підприємство або курортний центр. За рахунок економії людської праці і концентрації матеріально-технічної бази в рекреаційній агломерації створюються умови для підвищення економічної ефективності рекреаційного господарства [7].

Для вивчення рекреаційної агломерації зручно скористатися моделлю, яка представлятиме її як географічну систему, що володіє певною функціональною і територіальною структурою (Рис. 1). Це система відкритого типу, вона має вхід і вихід. Входом в систему, що визначає в значній мірі її структуру і розвиток, є рекреаційний потік. Виходом з системи служить рекреаційний ефект, який визначається як поєднання пропускної спроможності рекреаційної системи і коефіцієнта якості оздоровлення [21; 33; 34]. Рекреаційний ефект досягається за рахунок взаємообумовленого поєднання рекреаційних підприємств, об'єднаних багатобічними зв'язками на основі комплексного використання рекреаційних і матеріально-технічних ресурсів на обмеженій території.

Позитивним регулятором, що забезпечує функціонування системи, є рекреаційні потреби, територіальна концентрація рекреаційних ресурсів і високий рівень загального і рекреаційного опанування території. Негативним регулятором системи, що стримує її розвиток, є обмеженість земельних і водних ресурсів і екологічні проблеми урбанізованої території.

Основу функціональної структури рекреаційної агломерації складатиме взаємозв'язане поєднання виробничої діяльності, рекреаційної діяльності і інфраструктури. Територіальна структура даного утворення обумовлюється його функціональною структурою і складається з сукупності взаємозв'язаних рекреаційних територіальних одиниць різних таксономічних рангів, що поєднують наступні види територій: рекреаційну, селітебну, промислову, сільськогосподарську.

Формування рекреаційної агломерації відбувається на базі наявного рекреаційного потенціалу, який включає природні, культурно-історичні і соціально-економічні ресурси. У зв'язку з цим, представляється доцільним включення рекреаційного потенціалу в модель рекреаційної агломерації.

Формування рекреаційної агломерації є наслідком певного історичного процесу, який є складовою частиною історичного розвитку регіону в цілому. Даний розвиток відбувається, також під впливом політичних, економічних і екологічних умов регіону, тому їх також необхідно включати в модель як елементи зовнішнього контуру. Таким чином, для вивчення рекреаційної агломерації найбільш доцільним представляється проведення історико-географічного аналізу.