3. Товарна номенклатура та асортимент товару

Ступінь різноманітності продукції, що виготовляється окремими підприємствами, визначається з допомогою показників її номенклатури та асортименту.

Товарна номенклатура - це група товарів, тісно пов’язаних між собою або через подібність їхнього функціонування, або тому, що їх продають тим самим групам покупців або тим самим типам торговельних закладів, або в рамках того самого діапазону цін. Іншими словами, товарна номенклатура - це систематизований перелік всіх асортиментних груп і товарних одиниць, що пропонується виробником для реалізації.

Основними показниками номенклатури продукції окремого підприємства є:

• ширина - це кількість запропонованих асортиментних груп;

• насиченість - загальна кількість товарів, яка складає номенклатуру;

• глибина - кількість позицій в кожній асортиментній групі;

• гармонійність - ступінь подібності товарів різних асортиментних груп за призначенням, технологією виготовлення, організацією обігу.

Більш глибоку якісну оцінку товарної пропозиції можна отримати за допомогою вивчення асортименту продукції підприємства.

Асортимент - це набір однойменної продукції (послуг), конкретизова­ний у назвах, видах, ґатунках, розмірах, артикулах. Така група товарів тісно зв’язана схожістю функціонально-корисних властивостей, особливостей виго­товлення, обігу і споживання в рамках однакового діапазону цін.

Асортимент характеризується трьома показниками:

• широтою - кількість запропонованих асортиментних груп;

• глибиною - кількість позицій у кожній асортиментній групі;

• зіставлюваністю - співвідношення між запропонованими асортименті ними групами з точки зору спільності кінцевого використання, каналів розподілу, груп споживачів та діапазону цін.

Кожний товарний асортимент потребує окремої стратегії маркетингу, тому по кожному з них повинне бути прийняте рішення щодо широти, глибини та зіставлюваності. Наприклад, розширити свій товарний асортимент підприємство може двома способами: нарощуючи його або насичуючи. Нарощування асортименту відбувається, якщо підприємство виходить за межі того, що виробляється у даний час. Це явище, в першу чергу, пов’язане з впровадженням цілком нової продукції, не подібної наявним товарам. Насичення асортименту - це його розширення за рахунок додавання нових виробів в існуючих межах. Такі дії передбачають пропонування покупцям нових модифікацій вже існуючих в асортименті товарів.

Обмеження асортименту здійснюється за обмежених виробничих та фінансових можливостей підприємства, що виникли внаслідок коливань попиту і погіршення кон’юнктури. В цьому випадку доцільно скоротити асортимент і зосередити зусилля на виробництві найбільш конкурентоспроможних товарів.

Кожний виробник повинен систематично ревізувати асортимент і за необ­хідності упорядковувати його. Спеціальні знижки для споживачів полегшують розпродаж нерентабельних складових асортименту.

В умовах ринкової економіки формування раціонального асортименту є одним з важливих факторів успішної діяльності підприємств на ринку. Однак в даний час цій проблемі не надають великого значення у зв’язку з певними об­ставинами: розірвання раніше існуючих господарських зв’язків підприємств торгівлі з підприємствами-виробниками товарів; значним зменшенням обсягу виробництва товарів народного споживання і звуженням їх асортименту на віт­чизняних підприємствах; поступленням в торгівлю різноманітних імпортних виробів; відсутністю необхідної інформації на ринку і в тому числі інформації про обсяги і структуру платоспроможного попиту населення на товари; відсут­ністю покарання за невиконання договірних обов'язків щодо поставки в торгову мережу товару у визначених обсягах і асортименті; відсутністю у підприємств торгівлі грошових засобів для передоплати постачальникам за товар, який вони постачають. В таких умовах підприємства торгівлі продають той асортимент товарів, який закупили у виробників та постачальників, а не той, який потрібен споживачу. В результаті асортимент товарів формується за принципом випад­ковості підбору груп та підгруп. Отже, необхідна цілеспрямована політика у сфері формування асортименту товару, який би найбільш повно задовольняв потреби споживачів. Обов’язковою умовою здійснення такої політики є забез­печення підприємств торгівлі достатньо повною інформацією про стан ринку, його окремих сегментів, а можливо, і відповідними рекомендаціями щодо фор­мування раціонального асортименту товарів для конкретних типів підприємств та конкретних умов.

Система формування асортименту базується на виконанні таких процедур:

• визначення наявних та перспективних потреб споживачів, дослідження способів використання продукції, особливостей поведінки покупців на відпо­відних ринках;

• оцінювання конкуруючих товарів-аналогів та їхніх повноцінних замінни­ків за однаковими параметрами;

• критичне оцінювання виробів підприємства і товарів-аналогів з позиції покупців;

• коригування асортименту відповідно до змін у рівні конкурентоспромож­ності окремих товарів та стадії їхнього життєвого циклу;

• розгляд пропозиції про створення нових продуктів, поліпшення товарів, що виробляються, а також про нові способи і сфери застосування товарів;

• опрацювання специфікації нових або поліпшених продуктів відповідно до вимог покупців;

• вивчення можливостей для виробництва нових або поліпшених продуктів з урахуванням матеріального входження, технологічного супроводження, фі­нансового забезпечення;

• здійснення випробувань (тестувань) продуктів з метою визначення відпо­відності їхніх властивостей вимогам майбутніх споживачів;

• опрацювання рекомендацій для виробничих підрозділів щодо якості, ціни, назви, упаковки, сервісу згідно з результатами випробовувань;

• оцінювання та коригування асортименту.

Планування та управління асортиментом - одна з найважливіших складових маркетингу. Наслідки помилок у цій сфері неможливо буде виправити за рахунок збуту та реклами. Тому формування асортименту на підприємствах ринкової орієнтації, як правило, є в компетенції керівника служби маркетингу. Зрозуміло, що прийняття рішень щодо асортименту продукції залежить не тільки від стану життєвого циклу товарів. Значною мірою ці рішення визначатимуться фінансовими можливостями підприємства, його місцем в галузі, кон­курентним середовищем, купівельною спроможністю споживачів. Велике значення має стан матеріально-технічного постачання та розподіл виробничих по­тужностей. Правильно визначений етап життєвого циклу товарів дозволяє зде­більшого завчасно передбачити комерційний успіх або невдачу.