35. Проблема людини у Платона: дуалізм душі і тіла

У людині Платон розрізняє смертне тіло і безсмертну душу, яка є керманичем тіла й одночасно його полонян­кою. Тіло є в'язницею душі й прокляттям за недосконале життя в минулому. Людська душа, на його думку, є безсмертною і є вища за тіло. Вона може перероджуватись. Її потрібно постійно удосконалювати, плекати, розвивати свій розум. У душі існує першопочаткова інтуїція істини. Тіло – це лише середовище, у якому перебуває душа. Тому його потрібно підтримувати, щоб не померти. Але й не потрібно піддаватись інстинктам та насолодам. Ідея реінкарнації душі, вона жива, вічна. Платон знехту­вав самоцінність індивіда, цілком підпорядкувавши його принципу державності. Індивід — знаряддя держави. Ви­ховання, мистецтво — все повинно бути підпорядковане державі як вищій меті. Навіть приватну власність запере­чував він в ім'я держави.

36. Діалог Платона Федон. Основні теми і проблеми твору

1. Смерть – тіло і душа існують самі собою – філософ турбується про душу а не тіло

2. Мислення – розвиток душі і пізнання істини – без відчуттів краще – в тілі істини не дізнатись

3. Життя – смерть – вмирання – оживання – діалектика – відповідно душі перебувають у Аїді

4. Знання – пригадування – краса, рівність – як ми можемо порівнювати якщо не знали?

5. Тіло – змінне і тимчасове – душа вічне і незмінне

6. Щоб тіло було живим туди входить душа, смерть – не життя, відповідно душа безсмертна

37. Критика Аристотелем Платонівського вчення про ідеї

1. Ідея людини нічим не відрізняється від суми ознак людини – з ідей нічого нового не винесеш

2. ідеї не мають зв’язку із світом об’єктивним – речі участвуют в ідеях, але як він не пояснює

3. Так отклоняет Аристотель учение Платона об отношении чувственных вещей к «идеям» по бытию.

4. Третье возражение Аристотеля основывается на рассмотрении платоновского учения о логических отношениях «идей». Это, во-первых, логические отношения между самими «идеями» и, во-вторых, отношения между «идеями» и чувственными вещами.

5. Ідеї конкретні і загальні(тварина і кінь)

6. Має бути ідея взаємодії душі як і деї і чуттєвого світу людини

7. Деміург не ідея і не матеріальне – можливо він і є тією ідеєю

38. Філософська система Арістотеля

1. Історичний підхід

Аристотель свідомо сповідав принцип, відповідно до якого, перш ніж викладати власну думку, варто ретельно вивчити те, що висловлювали по даному предмету попередники, тобто ті мислителі, що займалися даною проблемою раніше. Такий підхід на сьогоднішній день називається вивченням історії і літератури питання. – розглянув ідеї ві Фалеса до Платона і звертав увагу на ті які суперечили його власним

2. Форма

Треба вивчати велику кількість фактів реального світу – істина форм в розумі

3. Класифікація наук

теоретичні (“умоглядні”) - філософію, математику і фізику - Філософія - найбільш загальна з усіх наук, тому вона є “уміння всіх умінь”, виражене у формі чистого знання У філософії виражається чиста спрага знання, пристрасть до істини, що утримує від неправди. “Таким чином, - каже Аристотель, - всі інші науки більш необхідні, чим вона, але краще неї - немає ні однієї”.

практичні (“розважливі”) - етику і політику – спілкування і взаємодія між людьми

творчі (продуктивні) - мистецтво, ремесла і прикладні науки