
- •Предмет історії філософії. Три аспекти: історія ідей, історія понять, історія впливів.
- •Природа філософського знання, його місце у світогляді
- •Карл Ясперс – осьовий час «Смисл і призначення історії»
- •Філософська культура стародавнього сходу. Основні особливості
- •Проблеми страждання у Буддизмі
- •Чотири буддистські благородні істини
- •Жень як центральна категорія конфуціанства
- •Вчення Конфуція про виправлення імен, людські взаємини і етикет
- •Ґенеза, природа і розвиток античної філософії
- •Міфологія, Поліси, Гесіод і Гомер
- •Періодизація античної філософії
- •20. Діалектика Геракліта Ефеського
- •Він стверджував: все тече, все змінюється; не можна двічі ввійти в одну й ту ж річку, оскільки і води будуть не ті, та й людина стане іншою.
- •Логосу — космічної закономірності, розуму, порядку. Він надавав великого значення мірі, яку логос (доля) відвела кожній речі.
- •21. Геракліт і вчення про Логос
- •Атомістична теорія Демокріта
- •Софістика і зміщення осі філософського пошуку з космосу на людину
- •Особливості філософського стилю Сократа: Іронія і Маєвтика «я знаю, що я нічого не знаю…» «самі не можуть народити»
- •Переоцінка Сократом традиційних цінностей
- •Постать Сократа. Історико-філософські наслідки.
- •Філософія кініків. Діоген Сінопський
- •«Друга навігація» та її наслідки для античної філософії
- •Вчення Платона про ідеї
- •Структура платонівського світу ідей
- •Гносеологічні погляди Платона: теорія анамнезису
- •Проблема людини у Платона: дуалізм душі і тіла
- •Діалог Платона Федон. Основні теми і проблеми твору
- •Критика Аристотелем Платонівського вчення про ідеї
- •Філософська система Арістотеля
- •Історичний підхід
- •Класифікація наук
- •Арістотелівська теорія чотирьох типів причин
- •Вчення Арістотеля про три природи душі
- •Вегетативная душа и ее функции
- •Чувственная душа, чувственное познание, вожделение и движение
- •Понимающая душа и рациональное познание
- •Три типи
- •Етика Арістотеля. Вчення про середину
- •Дві парадигми розуміння природи мистецтва: Платон і Арістотель
- •Вчення Арістотеля про Катарсис
- •Александр Македонський і перехід від класичної до елліністичної епохи. Міна орієнтирів
- •Філософські напрямки елліністичної епохи(епікуреїзм, стоїцизм, еклектизм)
- •Філософія скептицизму
- •Утримуватися від суджень. – суб’єктивізм не позволяє пізнати істину
- •Основні риси філософії стоїків
- •Епіктет
- •Марк Аврелій 2 ст
- •Стоїцизм. Періодизація і загальна характеристика
- •Філософія неоплатоніків
- •Вчення Плотіна про еманацію. Тріада неоплатонізму
- •Луцій Анней Сенека. «моральні листи до Луцилія»
- •Етика неостоїцизму – Сенека
- •Феномен християнства в історичному контексті(юдейські корені християнства і значення греко-римської традиції)
- •Філософсько-богословські теорії Філона Александріївського. Теологічне переосмислення вчення про Логос. Гносеологічний принцип містичного екстазу
- •Періодизація патристики
- •Апологетика перших століть християнства. Фідеїзм Тертуліана
- •Антагонізм граду земного і граду Божого Августина Блаженного «Про град Божий»
- •Філософські і богословські погляди Августина блаженного
- •«Сповідь» Августина. Ключові проблеми
- •Пізня патристика Северин Боецій
- •«Розрада від філософії» Северина Боеція
- •"Бог- это само счастье, как высшее счастье".
- •Загальна характеристика схоластики і її періодизація
- •Полеміка реалізму і номіналізму в середньовічній Схоластиці
- •Рання схоластика(Ансельм Кентерберійський)
- •Ансельм Кетерберійський і онтології доказу буття Бога
- •Зріла Схоластика. Тома Аквінський
- •Антропологія Томи Аквінського. Людина як компосітум душі і тіла
- •Пять раціональних Доказів Буття Божого для Теології Аквіната
- •Пізня схоластика. Вільям Оккам
- •«Бритва Оккама» і специфіка пізньої схоластики
- •Натурфілософські ідеї мислителів доби Відродження(Микола кузанський)
- •Скептицизм Мішеля Монтеня
- •Зародження протестантизму(Мартін Лютер)
- •Емпіризм Френсіса Бекона, його гносеологія і вчення про ідоли
- •Емпірико-сенсуалістична лінія в теорії пізнання Нового Часу(Френсіс Бекон, Томас Гоббс, Джон Локк)
- •Суб’єктивістське перетлумачення людського пізнання. Протиставлення суб’єкта і об’єкта у філософії Рене Декарта
- •Принципи раціоналістичного методу Рене Декарта, їхнє значення для новочасної філософії
- •Філософія Баруха Спінози. Етика, побудована в геометричний спосіб.
Ґенеза, природа і розвиток античної філософії
Філософія і мистецтво, філософія і релігія
Математика і астрономія запозичені з Єгипту і Вавилону, тому є певний східний вплив на Греків на цьому базувалась філософія і частково на релігії, а не як у сході повністю на релігії
Міфологія, Поліси, Гесіод і Гомер
Для раннього періоду в цілому характерні натурфілософія (філософія природи) і космоцентризм, тобто центральною проблемою філософії було питання про Космос: його пристрої (космологія) і походить ¬ ходінні (космогонія). Питання про походження Космосу був не-посередньо буття пов'язаний з уявленнями про вихідний першооснову (або першооснову).
Гомер – немає чогось потворного, деформованого в поемах, гармонія, міра, пропорція
Гесіод – сутність справедливості.
Філософія і релігія: релігія суспільна – все божественне і відбувається із волі Богів(війна і мир – воля богів) релігія містерій(езотерична) – безсмертя душі, дуалізм душі і тіла, очищення душі через усамітнення, мета - очищення душевного від тілесного
Періодизація античної філософії
1 Натуралістичний 6-5ст.до.н.е. – ключові проблеми космосу, природи – іонійці, піфагор.,елеати, атомісти.
2 Космологічний(антропологічний) 5 ст.до н.е. – перші спроби визначити сутність і природу людини – софісти, Сократ.
3 Синтетичний 5-4 ст.до н.е. – відкрита реальність надчуттєвого світу. Органічне формування основних філос ідей – Платон, Арістотель.
4 Елліністичний 4ст. до н.е.-2-3ст.н.е. – епоха А.Македонського, створ.еллініст.шкіл:кінізм, епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм.
5 Релігійний 3-5ст. н.е. – період античної язичницької думки. Ключова ідея – неоплатонізм. Наступним був етап зародження і формування догматів християнства.
Основные периоды развития античной философии
Период |
Время |
Ранний период греческой философии – єдине і кількісне, зовнішні й світ, пошук елемента |
VII в. до н.э. — сер. V в. до н.э. |
Классический период греческой философии |
втор. пол. V — нач. IV в. до н.э. |
Эллинистический период2 греко-римской философии |
втор. пол. IV в. до н.э. — 529 г. н.э. |
Роль Гомера і Гесіода у формуванні давньогрецького світогляду
Гомер «Іліада», «Одіссея»
Люди покликані забезпечити справедливість
Діке – вічна справедливість
Темес – справедливість, права людей
Фаталізм
В поемах немає потворного, деформованого
Гармонія, міра, пропорція
Причини і мотиви подій, воля до находження мотивів
Гесіод «Теогонія», «Праці і дні»
Зевс і Феміда породили три дочки:
Діке - справедливість
Ейрена – мир
Еномія – порядок
Для забезпечення справедливості всі повинні тяжко працювати
Перші іонійці: натурфілософія Мілетської школи
Першою історичною формою філософії є натурфілософія. Мислителі цього періоду вдаються до природи, космосу, ще не протиставляючи людину світові. Те, що грецькі мислителі розпочали свої філософські шукання зі спроб осягнення світу
Загалом натурфілософи розмірковували над такими основними проблемами:
— що є основою (субстанцією) світу, як вона співвідноситься з конкретними речами (співвідношення загального та одиничного, єдиного та множинного);
— як пояснити зникнення і виникнення речей за не-знищуваності субстанції;
— як поєднати мінливість та усталеність речей, рух і спокій.
Поєднанням філософії та зародків науки в натурфілософії можна пояснити те, що греки послідовно, через логічні обґрунтування і заперечення висунули геніальні здогадки, які довелося поглибити або відкинути фундаторам науки Нового часу. Цим поєднанням зумовлена підвищена увага до логічної аргументації, яка відрізняє давньогрецьку філософію від східної. Філософія, що перебуває в лоні міфології, не знає такої аргументації. Особливо відчутним був взаємовплив філософії та математики, починаючи від Фалеса, який був філософом і математиком, до Евкліда, який був послідовником однієї з сократівських шкіл. Цей взаємозв'язок сприяв плідному розвитку обох галузей знання.
Шукали щось постійне в вічно змінному світі
Фалес 6 ст до н е
Філософія Фалеса
Перший поставив питання про першооснову
Астрономія(затемнення, колодязь), виміряв висоту пірамід, виноград
«Вода це найкраще з усього»
Перше цеглина – вода
Три агрегатні стани – лід, рідина, пара
Вода – основа усього живого – без вологи ніщо не існує
Душа у Магніті
Вчення про апейрон Анаксимандра
Безмежжя – апейрон – первісна субстанція, яка перетворюється у все інше
Апейрон – вічна і нестаріюча субстанція
Безмежжя світів – наш один з небагатьох
Людина вийшла з рибоподібної істоти
Вологе, сухе і холодне взаємодіють і борються – так усе виникає – якби вода, вогонь чи повітря перемагали вони б нічого не утворювали
Все вертається в апейрон, бо в боротьбі є несправедливість, яка повинна покаратись
«Звідки речі беруть своє походження, туди ж вони повинні повернутись, згідно з необхідністю, чи повинні платити пенні за свою несправедливість, згідно встановленого часу» - циклічність і справедливість