66. Зріла Схоластика. Тома Аквінський

Зріла Схоластика(12-13) (середньовічні університети) – Тома аквінський, Платонізмвитісняється арістотелізмом. Єритичний Авероїзм(душа єдина на всіх)

Актуальнее – реалізовується досконаліст – дійсне

Форма – актуальне яке недопускає потенційність – Бог – джерело будь якого оформлення

Сущее ідобре – взаємозамінні – Бог+матерія – кущ і мойсей, сутність і існуваня

Є догми які неможливо доказатти

Люди- душа і тіло ні труп ні привид – єдність і рівновага душі і тіла

Тіло Христа із Богом, 5 відчуттів – пять вікон душі

Думаю про тіло шоб мислити про душу – окрема субстанція - Бог

67. Антропологія Томи Аквінського. Людина як компосітум душі і тіла

68. Пять раціональних Доказів Буття Божого для Теології Аквіната

69. Пізня схоластика. Вільям Оккам

Пізня схоластика(Йоан Скотт і Вільям Оккам) – Йоан скотт – протии раціоналізму, за волюнтаризм, протии єдності віри і Розуму. Теорія двох істин. Істини Розуму і істини віри.філософія відходить від теології Скот схоластичний метод суперечки – до тези і доводів масса аргументів. Філософія не теологія. Оцінка індивідуального і окремих обставин. «це тут бутя» - для індивідуального. Реальними є лише індивіди. В людини Розум задлежить від волі. Добро тому, що Бог хоче добра потрібно лише вірити.Вільям Оккам існуванням володіють лише одиничні речі, лише вони пізнаютьсяуніверсалії – продукт абстрактування від одиничних речей. Первинним є інтуєтивне пізнання – поняття, які неможливо доказати дослідом сутності не слід збільшувати без необхідності. Істини віри суперечать істинам Розуму. Догмати віри звертаються до віри і волі а не до Розуму. Наука досліджується не речами а роздумами про речі. Багато суперечок через різні інтерпритації речей

Уїльям Оккам (1300-1350) запропонував евристичний принцип наукового дослідження, який увійшов в золотий фонд методології науки. {(Евристичний - той, що не доведений ні логічно, ні практично, але завжди виявляється ефективним, правдивим, якщо його застосовувати на ділі - в практиці наукового пошуку, виходу з скрутного становища тощо.

Сутностей не слід множити понад необхідність

70. «Бритва Оккама» і специфіка пізньої схоластики

“При вивчення предметів і явищ слід відкидати всі ті припущення, які зайві для з’ясування суті явища чи речі.” Цей принцип пропонує відкидати, відрізати, все зайве. Він одержав назву “Бритва Оккама

Наведемо приклад. Якщо ми цікавимося проблемою виникнення Всесвіту і звернемося до припущення, що його створено Богом, то це зовсім не вирішує саму проблему виникнення Всесвіту. Бо якщо Бог створив Всесвіт, то обов’язково постає питання: “А хто створив Бога?”. “А хто створив того, що створив Бога?” і так до нескінченності. Отже, якщо ми питання про виникнення з Всесвіту перенесемо на Бога, саме питання залишається лише перенесеним, а не вирішеним. Бритва Оккама пропонує зразу ж, на першому ж допущенні, не звертатися до Бога, бо звернення до Нього і буде “зайвою сутністю”, що утруднила нам вивчати проблему виникнення Всесвіту, добавивши до неї ще й проблему виникнення Бога

Виступає як антитеза до зрілої схоластики. Є бажання зруйнувати звязок розуму і віри. Пізні схолатки сприймаються як попередники Відродження. Віддають приорітет волі перед розумом. Емансипація філософії від теології Дунс Скот, Вільям Оккам. первинне пізнання – інтуїтивне. “Сутності не слід збільшувати без необхідності”

Оккам – номіналіст, монах-францисканець. Реальним існуванням наділяв лише одиничні субстанції, поза мисленням. Так звані універсалії – це лише імена, які визначають класи предметів. У пізнанні Оккам закріплює інтуїтивність. Поняття, які не зводяться до інтуїтивного пвзнання, не піддаються перевірці ту досвіді, вони повинні бути ілюміновані із філософією. Це і є принцип «Бритви Оккама».

Хоча все реальне, за Оккамом, одиничне, все ж індивіди можуть бути розподілені розумом на класи, тобто розподілені за родами та видами. В самих речах намає ні загального, ані часткового. І те, і друге притаманне тільки нашому способові сприйняття однієї і тієї ж речі. Науки поділяються на реальні та раціональні. Реальні науки розглядають поняття з погляду їх відношення до речей, раціональні — з точки зору їх відношення до інших понять, а не до речей. Тому номіналізм Оккама іноді називають "термінізмом", що пов'язаний з його вченням про досвід. Догмат простоти, ясностіі стислості.