64. Рання схоластика(Ансельм Кентерберійський)

Начало схоластики приходится на IX столетие, и ее развитие продолжается до конца XV столетия. Метод схоластической философии был предопределен еще в ее исходных посылках. Речь идет не о нахождении истины, которая уже дана в откровении, а о том, чтобы изложить и доказать эту истину посредством разума, т.е. философии. Из этого вытекают три цели: первая - с помощью разума легче проникнуть в истины веры и тем самым приблизить их содержание к мыслящему духу человека; вторая - придать религиозной и теологической истине систематическую форму при помощи философских методов; третья - используя философские аргументы, исключить критику святых истин. Все это не что иное, как схоластический метод в широком смысле слова.

Ансельм Кентерберийский (1033-1109) тесно связывал философскую истину - разум и истину откровения - веру. Мышление должно быть подчинено вере, которая является его предпосылкой и должна ему предшествовать. Без веры нет подлинного познания. Ансельм в словах “credo, ut intelligam” (верю, чтобы понимать) четко определяет позицию схоласта. Вера должна быть исходной точкой и целью рационального мышления, но вера должна быть исключена из операций мышления, она не может служить аргументом. Разум свободен и самостоятелен, но в границах догматов. Девизом Ансельма было - “вера ищет разум”, что характерно для всего периода древней схоластики. Ансельм таким образом впервые сформулировал задачи теологии и философии. Многие историки средневековой философии называют его первым схоластом.

Макінберізький(Августино-платонізм)

Щоб зрозуміти необхідно вірити, щоб вірити не потрібно розуміти.

Віра – передумова раціонального пізнання, не суперечить Розуму

істини одкровення можна обгрунтувати Розумом.

Доведення Бога – Апостеріорне –

1. все що існує є речове, відносне і випадкове

2. якщоб ніщо більше не існувало, весь світ бувби примарним і неіснував.

3. цей світ продовжує існувати

4. а тому за випадковим і відноснимєщось вічне і незмінне і абсолютне, те що було б основою цього зовнішнього світу.

5. ідучи від випадкового і відносного слід допустити особливе начало у світі.

6. всі явища - явища сутності.

Апріорне доведення – не з досвіду а з Розуму. В інтелекті і реальності існує такий обєкт вище якого нічого немає.з поняттям про обєкти доводиться його реальність з логіки виводиться типологія мислення від супротивного.

1. існує безумець, який заперечує існування Бога

2. потрібнощоб було відомо, що заперечується –що таке Бог, яка в нього сутність

3. Бог це те, вищезащо нічого не можна помислити – сукупність усіх досконалостей

4. Але в числі досконалості повинен бути предикат досконалості, інакше ці досконалості ніщо

5. Бог існує, бо існуєпоняття найдосконалішої істоти.

Загальні поняття існують до конкретних речей – спочаткудумки Бога про світ а потім і всеь світ

65. Ансельм Кетерберійський і онтології доказу буття Бога

Доведення Бога – Апостеріорне –

1. все що існує є речове, відносне і випадкове

2. якщоб ніщо більше не існувало, весь світ бувби примарним і неіснував.

3. цей світ продовжує існувати

4. а тому за випадковим і відноснимєщось вічне і незмінне і абсолютне, те що було б основою цього зовнішнього світу.

5. ідучи від випадкового і відносного слід допустити особливе начало у світі.

6. всі явища - явища сутності.

Ансельм Кентерберийский обращает внимание на тот факт, что все конкретно сущее, т.е. чувственно данное, "вещное" - случайно и относительно. Но весь мир не может быть случайным и относительным, поэтому необходимо признать, что за случайным и относительным стоит нечто вечное, неизменное и абсолютное. Например, все вещи - это некие блага, к которым стремятся все люди: "Все люди от природы стремятся к благам" - утверждает Ансельм. Однако ни одна из вещей не обладает всей полнотой блага. Вещи благи потому, что в той или иной степени причастны Благу самому по себе, которое является причиной всех частичных относительных благ. Благо само по себе есть первичное Бытие, которое превосходит все, что существует - высшее благо, высшая сущность, высший индивидуальный Дух. Это Бытие и есть Бог. Апріорне доведення – не з досвіду а з Розуму. В інтелекті і реальності існує такий обєкт вище якого нічого немає.з поняттям про обєкти доводиться його реальність з логіки виводиться типологія мислення від супротивного.

1. існує безумець, який заперечує існування Бога

2. потрібнощоб було відомо, що заперечується –що таке Бог, яка в нього сутність

3. Бог це те, вище защо нічого не можна помислити – сукупність усіх досконалостей

4. Але в числі досконалості повинен бути предикат досконалості, інакше ці досконалості ніщо

5. Бог існує, бо існуєпоняття найдосконалішої істоти.

Загальні поняття існують до конкретних речей – спочатку удумки Бога про світ а потім і всеь світ