60. Пізня патристика Северин Боецій

Северин Боэций родился в Риме около 480 года.

Что же касается различия трех Лиц Троицы, то оно чисто относительно. Подобно тому как человек называется отцом только по отношению к сыну, а не сам по себе, так имена "Отец", "Сын", "Дух Святой" выражают лишь относительное отличие Лиц. Появление у сотворенной субстанции признака, отличающего ее от других вещей, не приводит к ее изменению: если к человеку кто-то подойдет справа, то он станет левым по отношению к нему, но сам он от этого не изменится. Аналогичным образом относительное отличие Лиц не нарушает единства и простоты Божественной субстанции, поскольку о самой субстанции могут сказываться только категории "сообразно предмету", к которым не принадлежит категория отношения.

61. «Розрада від філософії» Северина Боеція

1. Філософія – книги і скіпетир

2. Старість і молодість очей

3. Теоретичне над практичним

4. Бог – найвище благо

5. Доля – фортуна – вічно міняється то помагає, то шкодить через випадковість, вона є долею хоча ми цього не розумієм

6. Треба пізнавати через вічну душу Бога – це і є благо а не матеріальний світ

7. Творячи обро – нагорода за нього бо ти наближаєшся до блага. Проте творячи зло – покаранням і єзло, адже тим ти віддаляєшся від блага

8. Одне через природу, друге випадково, третє – волюнтаризм.

9. "Бог- это само счастье, как высшее счастье".

62. Загальна характеристика схоластики і її періодизація

Світ і раціо і віри і - людина-Бог

8 – 11 ст. - Ансельм Макінберіський - логіка і раціоналізм істини одкровення можна обґрунтувати розумом хоча на базі віри– Рання схоластика

Схоластика(Віра і Розум)

Рання схоластика(8-12)(йоан Скот Іруіген, Губо сен-віктовський, Пєр Аделар, Ансельм) Універсалії(реалізм і номіналізм) раціо а не віра не утворення догм а поясненя догм. Містична сторона поянюється схоластичним раціоанілмом.

12-13 ст – Тома аквінський – синтез віри і розуму – зріла схоластика – філософія преамбула віри

Вільям оккам – дві істини – пізня схоластика

Наступний період (XIII—XV ст.) в розвитку середньо­вічної філософії називають схоластикою.Схоластика — філософське вчення, в якому поєднані релігійно-філософські засновки з раціо­налістичною методикою та формально-логічними проблемами.Центральна проблема - з'ясування співвідношення між вірою і розумом. Проблема тлумачення сакральних текстів. Метод схол. – дедукції, від заг.до конкретного, що пояснюєтьсячерез загальні догми, аксіоми, які не піддаються сумніву. Особлива форма мислення схоластів – силогізм – 2 положення – висновок. На першому місці – теологія,2 – філософія,3 – науки. Рух думки відбув.від 1 дефініції до іншої із урахуванням юридичного мислення.Гол.критерій мисленн схоластів – логіка.

Філософію викладали у школах при монастирях, во­на була шкільною мудрістю, звідси і назва — «схола» (з грецької — школа). Пізніше це слово набуло негативного значення, ним стали позначати відірване від життя муд­рування. Періодизація:

Рання 9-13ст. –посилення папської влади, влада августинівського платонізму.З'явл.позиції реалізму та номіналізму, проміжна позиція – концептуалізм. Представники: Скотт, А. Кентенберійський, Абеляр.

Зріла 12-13 ст. – культивується в університетах, лідери Оксфорд та Паризький унів.Платонізм витісняється арістотелізмом. Найвидатн.схоласт – Тома Аквінський.

Пізня 14-15 ст. – ідейні суперечності, зростання епохи феодалізму, христ.зменшує вплив на людей, визріває скепсис, віра відступає.Бажання примирити віру і розум, їхня взаємодія, руйнується ідеологія Томізму, а, значить арістотелізму. Скотт, Оккам.