46. Філософія скептицизму

1. З III ст. до н.е. до І ст. н.е. скептицизм як філософське вчення, що піддає сумніву саму можливість достовірного пізнання об'єктивного світу, був саме таким вченням.

2. Піррона, Карнеад

3. Вони дійшли висновку, що марні спроби знайти остаточно встановлену істину свідчать про неможливість вирішити це завдання взагалі.

4. Аналогічною до проблеми недосконалості мислення для встановлення істини є ситуація і з чуттєвим пізнанням. Людина не має такого чуттєвого органу, який перевіряє інші органи чуття.- гіпотеза доводить факт проте довести тре спочатку саму гіпотезу

5. Використовуючи логічні засоби здійснення доказів, скептики дійшли висновку, що будь-яка істина доводиться лише іншою істиною. А це призводить до кола доведень, або до довільного вибору аксіом, або до нескінченної низки запитань.

6. Утримуватися від суджень. – суб’єктивізм не позволяє пізнати істину

7. Проте в житті постійно необхідно діяти, приймати певні рішення. Це змушувало визнавати, що за відсутності критеріїв істини слід керуватися критеріями практичної поведінки. Ці критерії мають спиратися на "розумну імовірність". Античний скептицизм постійно закликає слідувати тому, до чого нас ваблять відчуття та почуття (їсти, коли відчуваєш голод), дотримувати закони та звичаї країни, де живеш, займатися певною діяльністю, якщо вона приносить тобі користь.

47. Основні риси філософії стоїків

Древній стоїцизм

Засновником школи стоїцизму був Зенон 4 ст до н е

Хрисип говорить Теоретично громадянство світової держави відкрито для всіх, бо його набуття залежить від розуму, що є характерною ознакою для всіх людей.

Бог, для стоїків, - це не щось окреме від світу, і в кожному з нас є частинка божественного вогню. Всі речі є частинами однієї системи – природи, тому життя окремої людини добре тільки тоді, коли воно узгоджене з природою. Бог – це активне начало всесвіту, неактивним началом є матерія, це розум світу, який створив теперішній порядок для блага. Цікаво те, що вони не пояснюють, як появилось зло. Вони говорять, що без зла не було б добра, але ж добро створив Бог. Згодом вони говорили, що зла немає, якщо дивитись на світ як цілісний, але ж це викликає ще більше питань, можливо відповідь в тих численних текстах, які так до нас і не дійшли…

любов як почуття для нього присутнє лише в поверховому розумінні, проте як принцип стоїк проповідуватиме загальну любов, загалом він є егоїстом, бо його цікавить тільки його ж чеснота.

Цікавий погляд стоїків на волю. Мудрець так само вільний як і бог, і його свобода найвищий ступінь людської свободи. Для мудреця свобода і необхідність співпадають,він діє вільно, підкоряючись необхідності. Вчення про єдність свободи і необхідності в діях мудреця є всесвітнім досягненням стоїцизму. Його обмеженість в тому, що суб’єктом, носієм вільних дій стоїцизм проголосив лише мудреця. Свобода – в розумінні стоїків – здобуток і привілей еліти. Виключається воля як досягнення і здобуток маси. Лише розумна людина заслуговує на волю, лише вона може зрозуміти суть волі, звичайні люди ніколи не усвідомлять цього дару.

Погляди на взаємозв’язок людини і держави у поглядах Панеція і Посідонія 1-2 ст

відмовився від астрології, від доктрини «згорання світу» і від ідеї про безсмертя душі.

Панецій наводив приклад кількох релігій: державної, філософської і поетичної. Він вважав, що поетична релігія це обман, а філософська релігія – алегорична, він не признавав ніякої міфології. Він дозволяв в філософії алегоричне тлумачення релігійних міфів, але, насправді, він не був прихильником алегоризму, бо для нього бог – світовий логос, на землі це є краса, яка не потребує алегоричних пояснень. Єдиний цінний вид релігії – державна, вона необхідна для виховання громадян і для організації суспільного життя.

Цікавий погляд у Посідонія на культуру: в часи золотого віку примітивними людьми керували мудреці, тобто філософи. Саме вони були авторами тих винаходів, які допомогли людям піднятись від примітивного життя до більш точних умов матеріальної цивілізації. Оскільки люди були жорстокими – появились закони. Оскільки люди почали займатись розвитком технічних здобутків, то мудреці спочатку займались практичною і політичною діяльністю, а згодом – теоретичним роздумам.

Філософія урядовця, раба і імператора у пізньому стоїцизмі

1. Сенека

Цікавий погляд Сенеки на мудреців. Він визначив три види мудреців: 1) ті, що віджили деякі види гріхів, але не всі. 2) ті, які вирішили позбутися гріховних страстей, але іноді піддаються їм. 3) ті, які навчились керувати страстями, але не впевнені у своїх силах і не розуміють своєї мудрості. Людина випала з світу розуму пробує повернутись в початкове положення. Справжній мудрець – величезна рідкість.. наче птаха Фенікс, він появляється лише раз в п’ятсот років.

Він вважав, що розумна людина повинна втручатись в суспільні справи, адже моральний обов’язок спонукає порядну людину пропонувати свої послуги суспільству. Людина є членом двох спільнот: громадянської держави, підданим якої він є, і набагато більшої держави, що складається з усіх розумних істот, до якої вона належить як частка людства. Ця більша спільнота, є швидше громадою, аніж державою, її узи більше моральні або релігійні, на противагу правовим чи політичним. Тому мудра і порядна людина служить людству навіть тоді, коли не посідає політичної влади. Вона робить це в силу морального зв’язку зі своїми ближніми, або через філософські міркування. Людина, яка завдяки мисленню стає вчителем людства, відразу ж займає місце, шляхетніше і впливовіше від того, що має політичний державець.

Сенека вважав, що всі люди рівні. Всі люди – частинки одного світового цілого, всі вони є рівними між собою, навіть зловмисники – ті ж самі люди. Перед людиною відкриті вічні шлях вдосконалення, так що в результаті прагнення добра, добро обов’язково переможе зло.