Діагностична гра Інноваційний менеджмент

Учасники: консультант-ведучий та група. До складу групи можуть увійти співробітники клієнтської організації, безпосередньо залучені до запланованого інноваційного процесу.

Методичні цілі: встановити психологічний контакт консультанта з групою в цілому та окремо між членами колективу. Виявити інноваційно активних працівників та сприяти усвідомленню групою можливості й доцільності певних змін в організації.

Хід гри: консультант-ведучий пропонує групі питання згідно з послідовністю раундів гри. Кожен раунд має окрему мету та прогнозний результат.

Раунд 1. Учасники розповідають свою виробничу біографію. Першим починає ведучий, акцентуючи увагу на тих етапах своєї діяльності, які пов’язані з різними змінами у професійному житті, ціннісних орієнтаціях, поглядах тощо.

Результат. Для учасників зміцнення довіри одне до одного, підвищення самооцінки; для консультанта діагностика професійного рівня членів групи та досягнення початку групової динаміки.

Раунд 2. Протягом обмеженого часу усі члени групи обговорюють кожного учасника по черзі окремо. Під час обговорення протагоніст (той, про якого висловлюються учасники) слухає колег, не втручаючись в обговорення своєї персони. Питання для обговорення стосуються професійних, адміністративних, особистих якостей протагоніста: «Які послуги він міг би запропонувати на ринку?», «Які якості допомогли б йому вистояти в умовах жорсткої конкуренції?», «Якщо б він був власником чи керівником фірми, то чому б я згодився з ним працювати?», «Якщо б він очолив фірму, то за що б любили його підлеглі?»

Результат. Усвідомлення протагоністом власних переваг. Підвищення самооцінки, формування почуття «Я можу».

Раунд 3. Група розбивається на пари у довільному порядку. Кожен з пари, уявляючи себе своїм партнером, розповідає від першої особи про «свої» професійні плани чи проблеми («Я б зробив», «Я би міг», «Я б хотів»). Групі дозволяється ставити питання.

Результат. Зрозуміння себе через іншого, звільнення від фобій, групове обговорення своїх проблем у непрямій формі.

Раунд 4. Консультант, вислухавши проекти учасників у раунді 3, спеціально поставленими запитаннями руйнує подані проекти.

Результат. Виникнення захисної реакції або орієнтований пошук. У будь-якому випадку має спрацювати механізм саморозвитку.

Раунд 5. Група поділяється на пари, члени яких по черзі розповідають партнеру, яким вони його уявляють у п’ятирічному віці.

Результат. Виникнення емоційного контакту. Певний ретроспективний перегляд свого життя, підготовка до пошуку відкладеного «Я-образу».

Раунд 6. Консультант пропонує групі зупинитися і подумати над тим, що зараз відбулося. Через декілька хвилин – обговорення.

Під час роздумів та паузи члени групи можуть усвідомити у себе наявність певної професійної якості, позитивної психологічної характеристики та сформувати «Я-суб’єктивний образ».

Результат. Усвідомлення індивідом можливості або реальної корекції «Я-образу».

Раунд 7. Консультант пропонує групі за декілька хвилин уявити себе у майбутньому, через 5-10 років. Кожен з членів групи має розповісти про те, яким бачить себе у майбутньому.

Результат. Виникнення екзистенційного занепокоєння та одночасного імпульсу до саморозвитку. Можливі ситуації, що вимагатимуть підтримки консультанта.

Раунд 8. Учасники розповідають про свої почуття під час заняття.

Результат. Зворотний зв’язок для консультанта, необхідний для планування наступної роботи. Усунення емоційної напруги, агресії учасників.

Прагнення членів групи до перегляду своїх ролей в організації та можливості їх корекції.